Працівник трудиться за сумісництвом за таким графіком: щодня по 1 годині, у середньому — 20–22 години на місяць (при 5-денному робочому тижні). Посадовий оклад на роботі за сумісництвом — 1600 грн.
Що має бути вказано в штатному розписі: 0,1 ставки чи кількість годин? Як табелювати й оплачувати працю такого працівника: у днях чи годинах? Чи потрібно в такому випадку здійснювати доплату до мінзарплати?

Нині доволі часто виникають питання щодо особливостей застосування неповного робочого часу, обліку робочого часу й оплати. Тож розгляньмо кожне із запитань за чергою.

Штатний розпис

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, установлює чисельність працівників і штатний розпис (ч. 3 ст. 64 ГКУ). Але затвердженої його форми немає.

Штатний розпис є внутрішнім локальним документом підприємства, у якому вказують:

• структурний і чисельний склад працівників;
  
  
• перелік і найменування посад (професій), визначені відповідно до Класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 р. № 327;
  
  
• кількість штатних одиниць за кожною посадою (професією);
  
  
• посадові оклади (тарифні ставки) за кожною посадою (професією);
  
  
• розміри постійних надбавок (доплат), передбачені положенням про оплату праці (ці графи необов’язкові, підприємство самостійно вирішує, чи вводити такі графи);
  
  
• місячний фонд заробітної плати.

На підставі штатного розпису підприємство добирає працівників, визначає посадовий оклад (тарифну ставку) конкретного працівника відповідно до обійманої посади та кваліфікації працівника.

Тож у штатному розписі кількість штатних одиниць може бути: 1 або 0,75, або 0,5, або 0,25, або 0,125 одиниць. При цьому, наприклад, у штатному розписі може бути 0,5 або 0,25 одиниці, а прийняти можуть працівника на 0,125 чи на 0,1 ставки.

Отже, у штатному розписі проставляють кількість штатних одиниць за кожною посадою чи професією (0,75 або 0,5, або 0,25, або 0,125, або 0,1) і посадовий оклад (тарифну ставку) за кожною посадою (професією).

Наказ про прийняття на роботу

Проаналізуймо типову форму № П-1 «Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу», затверджену наказом Держкомстату від 05.12.2008 р№ 489. У наказі про прийняття на роботу обов’язково вказують:

• основне місце роботи чи за сумісництвом;
  
  
• повна зайнятість чи неповна;
  
  
• тривалість робочого дня (або тижня) у разі неповної зайнятості.

У разі ж якщо наказ про прийняття на роботу оформлюють у довільній формі, то все одно вся наведена вище інформація повинна в ньому бути зазначена.

Тож режим і графік роботи, а також умови зайнятості встановлюються наказом про прийняття на роботу (чи про переведення на неповну зайнятість). Якщо працівник трудиться щодня по 1 годині на день протягом 5-денного робочого тижня, то це виходить 5 годин при тижневій нормі — 40 годин. Тобто працівника прийнято на роботу на 0,125 (5 год. : 40 год.) ставки, а відпрацьовує він 1/8 нормальної тривалості робочого часу, установленої для певної категорії працівників.

На практиці в наказі про прийняття на роботу зазвичай прописують: «Прийняти … на посаду … на 0,125 ставки за сумісництвом».

Хоча правильніше було б говорити про прийняття на роботу на умовах роботи протягом половини або чверті, або 1/8 установленої для цієї категорії працівників тривалості робочого часу. Тому неповний робочий час може дорівнювати одній, п’яти, шести, десяти чи іншій кількості годин на тиждень або одній, двом, чотирьом годинам на день. Усе залежить від того, що саме прописано в наказі про прийняття працівника на роботу.

Облік робочого часу

Слід зазначити, що статтями 50, 51 і 61 КЗпП визначено такі види обліку робочого часу: поденний, потижневий і підсумований.

Поденний облік застосовують у тому випадку, якщо працівник має однакову щоденну тривалість роботи, тобто кожен робочий день по 8 (7, 6, 5, 4, 3, 2, 1) годин. Як сказано вище, тривалість робочого дня чи тижня зазначають у наказі про прийняття на роботу.

Отже, якщо працівник відпрацьовує кожен робочий день по 1 годині, застосовується поденний облік робочого часу. Тобто щомісяця працівник-сумісник відпрацьовує норму робочих днів відповідно до встановленого режиму роботи підприємства, але з меншою однаковою тривалістю щоденної роботи.

Заповнення табеля обліку робочого часу

Його форма (типова форма № П-5) затверджена наказом Держкомстату від 05.12.2008 р. № 489, і вона має рекомендаційний характер.

Для працівника, який трудиться на умовах неповного робочого часу, у табелі обліку використання робочого часу відводять 2 рядки, у нижньому проставляють «РС» — години роботи працівників, яким установлено неповний робочий день, у верхньому ж — тривалість роботи в годинах. А в підсумкових рядках проставляють і робочі дні, і робочі години.

Оплата праці сумісника

Якщо посадовий оклад (тарифна ставка) у штатному розписі — 1600 грн, то зовнішньому (чи внутрішньому) суміснику, який трудиться на 0,125 ставки й відпрацював усі робочі дні, повинні нарахувати:

1600 грн х 0,125 = 200 грн.

Але з 01.01.2017 р. розмір мінімальної зарплати становить 3200 грн, і тому за виконану норму праці не можна нарахувати зарплату менш ніж 3200 грн (ч. 1 ст. 3¹ Закону про оплату праці). Якщо працівник трудиться на умовах неповної зайнятості, гарантований розмір мінзарплати визначають пропорційно (ч. 5 ст. 3¹ Закону про оплату праці).

Зауважимо: доплата до мінімальної зарплати визначається окремо за основним місцем роботи й за сумісництвом (незалежно від того, внутрішнє воно чи зовнішнє).

Тому гарантований розмір мінімальної зарплати у цьому випадку визначають пропорційно зайнятості:

3200 грн х 0,125 = 400 грн.

Отже, у цьому випадку потрібно нарахувати доплату до мінзарплати:

400 грн – 200 грн = 200 грн.

ЄСВ у такому разі нараховується на фактичну суму зарплати:

(200 грн + 200 грн) х 22% = 88 грн.

Таким чином, якщо тривалість робочого дня однакова протягом тижня, то працівнику з неповною зайнятістю оплачуються робочі дні (якщо, звісно, не встановлений гнучкий режим роботи й підсумований облік робочого часу). При цьому для зовнішнього сумісника, як і для інших працівників, теж потрібно перевірити дотримання гарантованого мінімуму зарплати й за потреби здійснити доплату.

Ольга Смоліна