Відповідно до Конституції України громадяни нашої країни користуються правом на щорічне вільний від основної роботи час. Для відпочинку видаються щорічні оплачувані основні відпустки. У деяких випадках працівники можуть отримати додаткові відпустки без збереження заробітної плати.

Право на щорічну оплачувану відпустку належить до основних трудових прав кожного працівника. Для набуття права на відпустку працівник повинен перебувати у трудових правовідносинах з підприємством. Наданням щорічних оплачуваних відпусток забезпечується право працівників на відпустку.

Закріплюючи право на відпочинок в якості невід’ємного права кожного, Конституція України, разом з тим, передбачає, що встановлену законом щорічну оплачувану відпустку гарантується не всім громадянам, які займаються тією чи іншою трудовою діяльністю, а тільки тим, що працюють за трудовим договором або знаходиться у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями.

Там де трудовий договір відсутній — немає трудових відносин, і говорити про забезпечення права на відпустку не має сенсу.

Особа, яка займається індивідуальною трудовою діяльністю, сама вирішує про відпустку.

Право на відпустку не залежить від місця роботи, займаної посади, форми оплати праці, режиму, умов праці, строку трудового договору.

Право на щорічну оплачувану відпустку на загальних підставах мають і особи, які працюють за наймом в окремих громадян, у ролі хатньої робітниці, шофера, секретаря, няні і т. п.

Адміністрація не може позбавити робітників і службовців відпустки повністю або частково. Це відноситься як до основних, так і до додаткових відпусток. Лише за прогул без поважних причин тривалість відпустки зменшується на число днів прогулу, але при цьому вона не може бути менше 12 робочих днів.

За час відпустки за працівником зберігається місце роботи і середній заробіток (ст. 74 КЗпП України), що є найважливішою гарантією використання відпустки за призначенням, тобто для відпочинку.

У відповідності зі ст. 40 КЗпП звільнення працівника з ініціативи адміністрації під час перебування його в щорічній відпустці не допускається, за винятком випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації. Забороняється в цей період і переведення на іншу роботу. Але сам працівник у праві під час відпустки подати заяву про звільнення за власним бажанням і розірвати трудовий договір.

Право на відпустку не може бути обмежено, скасовано або втрачено в період роботи. Заміна відпустки грошовою компенсацією не допускається, за винятком випадків звільнення працівника, що не використовував відпустку (ст. 83 КЗпП). Сам працівник так само не має права відмовитися від відпустки.

Щорічні та додаткові відпустки

Відпустки передусім поділяються на щорічні основні та додаткові. Обидві ці відпустки надаються за роботу і для відпочинку. Відмінність цих відпусток залежить від тривалості, підстави та порядок надання.

Щорічна відпустка зазвичай виступає як сума основної і додаткової відпусток, на які працівник має право. Для отримання додаткової відпустки умови і характер роботи, а також деякі інші обставини, з якими пов'язане виникнення права на його отримання, є визначальними. А основна відпустка гарантовано працівникові незалежно від того, де він працює і яку роботу виконує.

Додаткова відпустка працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, надається за Списком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці тривалістю 35 календарних днів. Список затверджено Кабінетом Міністрів України.

Список повинен застосовуватися на всіх підприємствах, в установах, організаціях незалежно від їх організаційно-правової форми при наявності шкідливих умов праці. Тривалість додаткової відпустки, встановлена у Списку для виконуючих ту чи іншу роботу, які займають ту чи іншу посаду — це мінімальна гарантія для працівника будь-якого підприємства, зайнятого на даній роботі. Якщо раніше підприємство не мало права розширювати коло осіб, які користуються додатковими відпустками за роботу зі шкідливими умовами праці та збільшувати тривалість цих відпусток у порівнянні із Списком, то тепер ніяких обмежень немає. Перелік робіт, професій і посад з шкідливими умовами праці та тривалість додаткової відпустки на кожного з них зазвичай наводяться в колективному договорі.

Додаткові відпустки у зв’язку з навчанням

Право на освіту є одним з найважливіших конституційних прав громадян. Реальність і широта гарантій, що забезпечують право на освіту, дають можливість отримання його і без відриву від виробництва.

З метою створення належних умов для поєднання роботи і навчання трудовим законодавством встановлено численні пільги робітникам і службовцям, що успішно поєднують працю з навчанням. Серед цих пільг велике місце займає надання додаткових відпусток для навчання, мета яких — дати працівникам додатковий час для підготовки та складання іспитів і заліків, виконання лабораторних робіт і т. д.

Додаткові відпустки надаються у зв’язку з навчанням без відриву від виробництва в середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних училищах, вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, аспірантурі, а також деяким категоріям фахівців, які підвищує кваліфікацію.

Нагляд та контроль за дотриманням законодавства про відпустки

На практиці зустрічаються випадки порушення права на відпустку. Нагляд за дотриманням законодавства про відпустки здійснюють спеціально уповноважені на це державні органи та інспекції, які є незалежними у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу.

Контроль за дотриманням законодавства про відпустки здійснюють у межах своєї компетенції центральні та місцеві органи державної виконавчої влади та профспілкові органи.