Випробування при прийнятті на роботу

З метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається, при укладенні трудового договору відповідно до с. 26 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП України) може бути обумовлене угодою сторін випробування. Отже, дана умова при прийнятті працівника на роботу повинна бути узгоджена між роботодавцем і працівником. В наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу повинна бути застережена умова про випробування.

При такому прийнятті працівника на роботу, роботодавець повинен дотримуватися порядку, визначеного ст. 24 КЗпП України, зокрема, щодо повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, — також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи.

До початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов’язаний проінструктувати працівника і визначити йому робоче місце в порядку, визначеному ст. 29 КЗпП України.

Відповідно до ст. 26 КЗпП України в період випробування на працівників поширюється законодавство про працю: запис в трудову книжку здійснюється на підставі ст. 48 КЗпП України і в порядку, визначеному Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників (далі — Інструкція № 58); заробітна плата нараховується в такому ж розмірі, як і іншим працівникам; працівник є соціально застрахованим; при звільненні йому належить компенсація за невикористані дні відпустки та інші пільги, передбачені законодавством.

Однак, не для всіх осіб може бути встановлено випробування. У ст. 26 КЗпП України зазначено, що при прийнятті на роботу не встановлюється випробування для:

осіб, які не досягли вісімнадцяти років;
молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів;
молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів;
осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби;
інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи;

Законом України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо випробування при прийнятті на роботу» від 17.05.2016 р. № 1367-VIII (далі — Закон № 1367-VIII), який опубліковано у червні 2016 року, додатково до таких категорій осіб віднесено і:

осіб, обраних на посаду;
переможців конкурсного відбору на заміщення вакантної посади;
осіб, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи;
вагітних жінок;
одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців;
осіб на тимчасові та сезонні роботи;
внутрішньо переміщених осіб.

Випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.

Строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати 3 місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, — 6 місяців. При прийнятті на роботу робітників строк випробування не може перевищувати 1 місяця (ст. 27 КЗпП України).

Законом № 1367-VIII до ст. 27 КЗпП України внесено зміни та визначено, що до строку випробування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював, незалежно від причини.

Коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах (ст. 28 КЗпП України). Отже, після закінчення такого строку трудовий договір стає безстроковим. Видавати наказ даному випадку законодавством не передбачено.

Якщо за результатами випробування роботодавцем встановлено невідповідність працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі, то він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за 3 дні (зміни до ст. 28 КЗпП України, внесені Законом № 1367-VIII до с. 27 КЗпП України). Отже, роботодавець повинен видати наказ за три дні до звільнення працівника із наступним формулюванням: «Звільнити (ПІП працівника) з посади (назва займаної посади) з (дата звільнення) у зв’язку з встановленням невідповідності виконуваній роботі протягом строку випробування, п. 11 ст. 40 КЗпП України».

Однак, розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому ст. 232 КЗпП України.

Крім того, нагадуємо, що відповідно до ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону (п. 2.26 Інструкції № 58). Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням правил, визначених п. 2.27 Інструкції № 58.

Днем звільнення вважається останній день роботи.

Власник або уповноважений ним орган відповідно до ст. 47 КЗпП України зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Крім того, якщо звільнення працівника відбувається з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (за п. 11 ст. 40 КЗпП України), то він зобов’язаний також у день звільнення видати працівнику копію наказу про звільнення з роботи.

Ольга Ткачівська