Ст. 233 Кодексу законів про працю України встановлює строки звернення за вирішенням трудових спорів до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Зазначені строки є нічим іншим, як спеціальними строками позовної давності. ст. 256 Цивільного кодексу України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У свою чергу, відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Якщо ст. 257 ЦК України встановлює загальний для цивільно-правових відносин строк позовної давності у три роки, то ст. 233 КЗпП України запроваджує для звернення до суду щодо вирішення трудових спорів максимально скорочені строки, а саме:

• для працівників у спорах про звільнення — місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки;
  
  
• для працівників у інших трудових спорах — тримісячний строк з дня, коли працівника дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права;
  
  
• для власника або уповноваженого ним органу у спорах про стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації — один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У свою чергу, ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України також встановлює місячний строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Для оскарження до суду рішення комісії по трудових спорах (КТС) працівником чи роботодавцем ст. 228 КЗпП України встановлює десятиденний строк з дня вручення позивачу виписки з протоколу засідання комісії чи його копії.

Зазначені строки звернення до суду застосовуються виключно щодо спорів, які за своєю юридичною природою належать до трудового права. Якщо ж відносини між сторонами спору є цивільно-правовими, застосовуються строки позовної давності, встановлені Цивільним кодексом України.

Пропущення місячного чи тримісячного строку звернення до суду без поважних причин є підставою для відмови у позові. За загальним правилом, встановленим ст. 73 Цивільного процесуального кодексу України, суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Тобто для судового захисту порушеного права у випадку пропущення процесуального строку необхідно, щоб позивач заявив клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, і щоб суд визнав строк пропущеним з поважних причин та поновив його. Клопотання про поновлення пропущеного строку подається до суду одночасно з позовною заявою. В прохальній частині самої позовній заяві доцільно зазначити прохання про поновлення пропущеного строку.

Говорячи про оскарження рішення комісії по трудових спорах, КЗпП України зазначає, що пропуск десятиденного строку оскарження не є підставою відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. В разі коли пропущений строк не буде поновлено, заява не розглядається, і залишається в силі рішення комісії по трудових спорах (ст. 228).

Роз’яснюючи законодавчі норми щодо пропущення та поновлення строків звернення до суду, постанова Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» наголошує, що суд у кожному випадку зобов’язаний перевірити і обговорити причини пропуску строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, вказана постанова Пленуму зобов’язує суди з’ясовувати не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов’язки сторін. При пропуску десятиденного строку оскарження рішення КТС без поважних причин необхідності у з’ясуванні інших обставин справи не має.

Підсумовуючи викладене, при зверненні до суду для вирішення трудового спору позивачу необхідно:

1. Пересвідчитись, що спір за юридичним характером належить до категорії трудових, а відповідні відносини регулюються КЗпП України ч и іншими актами трудового законодавства.
   
   
2. Встановити, які строки звернення до суду застосовуються до позовних вимог (при цьому до різних вимог можуть застосовуватись різні строки, наприклад до вимоги про поновлення на посаді — місячний строк, а до вимоги про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди — тримісячний.
   
   
3. У випадку пропущення строку звернення до суду додати до позовної заяви клопотання про його поновлення, навівши докази поважності причин пропущення.

Марина Бакаєва