Чергове засідання робочої група з підготовки проекту Трудового кодексу було присвячено розгляду глави 10 «Охорона праці» і деяким іншим питанням.

Право на репатріацію

До проекту ТК внесено нову 236 ст., яка була прийнята за результатами консультацій 3-х сторін, і профспілки її підтримали, — йдеться про право на репатріацію працівника.

Згідно з цією нормою, працівникові гарантовано право на повернення на батьківщину після закінчення виконання роботи за кордоном. Оплатити повернення на батьківщину повинен роботодавець, але у випадках, коли виникають для цього перешкоди, повернення оплачує держава, а потім стягує витрачені кошти з роботодавця.

Не зважаючи на те, що групою депутатів пропонувалося не включати цю статтю до ТК, профспілкам і Мінсоцполітики вдалося переконати більшість членів РГ в тому, що ця норма необхідна.

Компенсація за проїзд

Працівники, які протягом робочого дня, користуються послугами громадського транспорту, що пов’язано з виконанням ним службових обов’язків, мають право на відшкодування витрат на проїзд.

Низка депутатів пропонували виключити цю норму, або передбачити її у колдоговорі, однак, за результатами перемовин, було підтримано встановлення зобов’язання роботодавця відшкодовувати за вказаних умов працівникові витрати на проїзд.

Також підтримано пропозицію Мінсоцполітики до ст. 257 стосовно того, коли в колективному або в трудовому договорі це не передбачено, — працівникові може бути відшкодовано витрати на його проїзд і членів його сім’ї у зворотному напрямку при поверненні з відпустки.

Бурхливим було обговорення правок до ст. 264 — наслідки порушення строків виплати зарплати, гарантійних компенсаційних виплат працівникові.

У першому читанні ТК було враховано пропозицію профспілок і передбачено: якщо порушені ці строки, роботодавець має сплатити працівникові компенсацію в розмірі подвійної річної ставки національного банку за кожен день затримки — це важлива норма, яка застерігала роботодавця від використання коштів, передбачених на зарплату, на інші цілі. Профспілки обстоювали цю норму, однак, народні депутати запропонували зменшити розмір зазначеної компенсації до 1 розміру облікової ставки Нацбанку і це було підтримано РГ.

Роботодавцями пропонувалося виплачувати таку компенсацію тільки тоді, коли затримка допущена з вини роботодавців, але, на переконання профспілок, такий порядок є вразливим, тому що працівникові потрібно буде доводити в суді вину роботодавця, що відтерміновує вирішення питання з оплати праці, тому такі пропозиції РГ було відхилено.

На жаль не була підтримала пропозиція профспілок про те, коли працівникові не виплачується зарплата, він має право відмовитись виконувати роботу без негативних для себе наслідків аж до тих пір, поки не буде відновлено йому виплата з/п. Профспілки пропонували, якщо зарплата затримана на період більше 7 календарних днів, він не тільки має право відмовитись від виконання роботи, але за ним зберігається середня з/п, але стосовно збереження з/п — не набралося потрібної кількості голосів.

Розділ 10. Охорона праці

До ст. 271 — була спроба внести норми, які б передбачали зміну діючої концепції управління охороною праці на підприємстві і запровадити ризико-орієнтовану систему, тобто: виявлення, попередження і управління ризиками.

Дискусія завершилась тим, що в цих питаннях превуалюючим має бути закон про охорону праці, а в ТК мають бути вказані принципові норми, які дають посилання на відповідні статті законодавства. В результаті прийнято рішення створити робочу тристоронню групу, яка вже до наступного засіданні РГ відпрацює всі норми проекту ТК щодо охорони праці.

Органи державного управління охороною праці

Змінено редакцію ст. 271, де перелічено органи державного управління охороною праці та встановлена сфера їх відповідальності, а саме: — управління охороною праці і координацію здійснюють КМУ і Мінсоцполітики, а також місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування тощо.

Пропонувалося значно розширити обов’язки працівника в питаннях охорони праці: в окремих випадках це зобов’язувало би працівника, на приклад, дбати про безпеку і здоров’я людей, на яких можуть вплинути його можливі помилки під час роботи, але це обов’язок роботодавця: так організувати роботу, щоб будь-які помилки працівника не мали негативних наслідків для оточуючих, тому РГ таку пропозицію відхилила.

Пропонувалося групою депутатів внести зміні до ст. 275 право працівника на охорону праці, якою передбачається, що при своєму праві на охорону праці, працівник не несе жодних витрат на охорону праці. Роботодавці пропонували зробити виключення, крім випадків, якщо з вини працівника відбулось пошкодження засобів індивідуального захисту — тобто з працівника могли відрахувати вартість пошкоджених ним засобів. Але це було відхилено.

Пропонувалося виключити з проекту ТК ст. 279 щодо забезпечення працівників молоком і лікувально-профілактичним лікуванням.

Профспілки за допомогою експертів довели, що працівники, які зайняті на шкідливих виробництвах (зокрема хімічних та ін.) потребують вживання молока, що зменшує негативний вплив на організм солей та важких металів. Цю позицію збережено.

Змінено редакцію статті щодо забезпечення працівників гарячих виробництв газованою солоною водою. Тепер записано: вода має бути питна і підсолена.

Мінсоцполітики запропонувало, а РГ підтримала включення до проекту ТК ст. 280-прим, згідно з якою працівник має право на санітарно-побутове та лікувально-профілактичне обслуговування, яке забезпечується роботодавцем. Умови та порядок такого забезпечення визначаються колективним договором, а межі такого обслуговування значно розширено.

Прийнято важливу норму по ст. 281 щодо проведення обов’язкових медичних оглядів для працівників певних категорій. В проекті ТК закріплено, що там, де люди працюють в шкідливих і небезпечних умовах праці, — вони підлягають медичному огляду. Враховано пропозицію профспілок про те, що перелік професій та видів робіт, строки і порядок проведення медичних оглядів встановлюються центральним органом виконавчої влади, тобто Міністерством охорони здоров’я — це важлива новація ТК.

Підтримано включення додаткової статті, яка стосується додержання вимог щодо охорони праці під час застосування хімічних речовин та процесів праці особливо шкідливих і небезпечних для здоров’я.

Згідно з нею, забороняється застосування хімічних речовин та препаратів без відповідного маркування, використання небезпечних речовин в т.ч. іонізуючого випромінювання, якщо не вжито заходів, які гарантують захист здоров’я і життя працівників, а роботодавець зобов’язаний замінити шкідливі речовини на менш шкідливі для зменшення впливу на організм працівника.

Розглянуто низку норм, якими запроваджуються комплекс захисних заходів по відношенню до працівників, які мають сімейні обов’язки, насамперед, це стосується одиноких матерів, матерів, які виховують дітей до 15 років: підтримано поправки, які дають додаткові гарантії для таких категорій працівників. Підтримана пропозиція Мінсоцполітики до ст. 288, де вказано види робіт, на яких забороняється праця жінок.

Враховано поправку про те, що перелік важких робіт, на яких забороняється застосування праці жінок, а також граничні норми піднімання та переміщення важких предметів затверджуються Міністерством охорони здоров’я.

В усіх статтях захисні норми, які гарантували переваги матерям, поширено на батьків (в т. ч. і одиноких), які також мають і виховують дітей.

Сергій Українець