ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УXВАЛА

від 23 квітня 2014 р. № К/9991/29913/11

Щодо одержання санаторно-курортної путівки на підставі медичної довідки

Колегiя суддiв Вищого адмiнiстративного суду України у складi: Весельської Т. Ф., Пасiчник С. С., Штульман І. В., провiвши у порядку касацiйного провадження попереднiй розгляд адмiнiстративної справи за позовом державного пiдприємства науково-виробничий комплекс «Прогрес» до виконавчої дирекцiї Чернiгiвського обласного вiддiлення Фонду соцiального страхування з тимчасової втрати працездатностi про визнання протиправним та скасування рiшення у частинi, провадження в якiй вiдкрито за касацiйною скаргою Чернiгiвського обласного вiддiлення Фонду соцiального страхування з тимчасової втрати працездатностi на постанову Чернiгiвського окружного адмiнiстративного суду вiд 16 серпня 2010 року та ухвалу Київського апеляцiйного адмiнiстративного суду вiд 24 березня 2011 року, —

ВСТАНОВИЛА:

У серпнi 2010 року Державне пiдприємство науково-виробничий комплекс «Прогрес» (далi — Пiдприємство) пред’явило у суді позов до Чернiгiвського обласного вiддiлення Фонду соцiального страхування з тимчасової втрати працездатності (далi — Вiддiлення Фонду), в якому просило визнати протиправним та скасувати рiшення вiдповiдача вiд 12 липня 2010 року № 727 в частинi не прийняття до залiку витрат Пiдприємства в розмiрi 12 432 гривнi та застосування фiнансових (штрафних) санкцiй в розмiрi 6216 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржене рiшення прийнято вiдповiдачем на пiдставi висновкiв акту перевiрки вiд 23 червня 2010 року, яким було виявлено, зокрема, що у 2010 роцi за рахунок коштiв Фонду соцiального страхування з тимчасової втрати працездатностi (далi — Фонд) Пiдприємство забезпечило своїх працiвникiв чотирма путiвками на санаторно-курортне лiкування, загальною вартiстю 12 432 гривнi, на пiдставi медичних довiдок № 070/0 не встановленого зразка, оскiльки такi довiдки виданi головним лiкарем Пiдприємства Яковенком О. В. одноособово, а не за пiдписами лiкуючого лiкаря, завiдувача вiддiленням, на пiдставi вiдповiдного рiшення лiкарсько-консультативної комiсiї лiкувально-профiлактичного закладу, чим порушено пункт 4.1 Порядку отримання застрахованими особами i членами їх сiмей санаторно-курортного лiкування, що сплачується за рахунок коштiв Фонду, затвердженого постановою правлiння цього Фонду вiд 25 лютого 2009 року № 12.

Особи, якi забезпечувалися путiвками, мали медичнi показання для санаторно-курортного лiкування, перебували на диспансерному облiку з приводу захворювань, що є головною передумовою для видачi путiвок, рiшення про забезпечення цих працiвникiв путiвками прийнято з дотриманням встановленого порядку — комiсiєю iз соцiального страхування Пiдприємства, на пiдставi їх особистих заяв та довiдок за формою № 070/0. Порядку ж заповнення, як i порядку видачi, довiдки за формою № 070/0 не iснує, оскiльки наказом Мiнiстерства охорони здоров’я України вiд 10 вересня 2009 року № 668 скасовано наказ цього Мiнiстерства вiд 3 липня 2001 року № 258 «Про затвердження типових iнструкцiй щодо заповнення форм первинної медичної документацiї лiкувально-профiлактичних закладiв» як такий, що пiдлягав державнiй реєстрацiї в Мiнiстерствi юстицiї України, але на державну реєстрацiї не подавався.

Посилаючись на зазначенi обставини, Пiдприємство просило позов задовольнити.

Постановою Чернiгiвського окружного адмiнiстративного суду вiд 16 серпня 2010 року, залишеною без змiн ухвалою Київського апеляцiйного адмiнiстративного суду вiд 24 березня 2011 року, позовнi вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рiшення Вiддiлення Фонду вiд 12 липня 2010 року № 727 в частинi неприйняття до залiку витрат Пiдприємства у розмiрi 12 432 гривнi та нарахування фiнансових (штрафних) санкцiї в розмiрi 6216 гривень.

У касацiйнiй скарзi Вiддiлення Фонду, посилаючись на порушення судами норм матерiального та процесуального права, ставить питання про скасування ухвалених ними рiшень та прийняття нової постанови про вiдмову в задоволеннi позову.

Пiдприємство заперечень на касацiйну скаргу не подало.

Заслухавши доповiдь суддi, обговоривши доводи касацiйної скарги, перевiривши правильнiсть застосування судами першої та апеляцiйної iнстанцiй норм матерiального i процесуального права, юридичної оцiнки обставин справи, колегiя суддiв вважає, що касацiйна скарга задоволенню не пiдлягає з огляду на таке.

Вiдповiдно до пунктiв 3, 4 частини другої статтi 27, статтi 28 Закону України вiд 18 сiчня 2001 року № 2240-ІІІ «Про загальнообов’язкове державне соцiальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатностi та витратами, зумовленими похованням» (далi — Закон № 2240-ІІІ) страхувальник зобов’язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разi настання страхового випадку вiдповiдний вид матерiального забезпечення та соцiальних послуг вiдповiдно до цього Закону; вести облiк коштiв загальнообов’язкового державного соцiального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатностi та витратами, зумовленими похованням, i своєчасно надавати органам Фонду встановлену звiтнiсть щодо цих коштiв.

Згiдно з пунктом 8.7 Інструкцiї про порядок надходження, облiку та витрачання коштiв Фонду, затвердженої постановою його правлiння вiд 26 червня 2001 року № 16 (далi — Інструкцiя № 16), витрати коштiв Фонду, якi були проведенi з порушенням законодавства i заподiяли йому збитки, не приймаються до залiку в рахунок страхових внескiв i вiдшкодовуються за рахунок страхувальника.

Статтею 30 Закону № 2240-ІІІ передбачено, що за порушення порядку витрачання страхових коштiв на страхувальника накладається штраф у розмiрi 50 вiдсоткiв належної до сплати суми страхових внескiв.

Рiшення Вiддiлення Фонду в частинi, що оскаржується, мотивовано тим, що Пiдприємство забезпечило своїх працiвникiв ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 путiвками на санаторно-курортне лiкування, на пiдставi медичних довiдок № 070/0 не встановленого зразка, оскiльки такi довiдки були виданi головним лiкарем пiдприємства Яковенком О. В. одноособово, а не за пiдписами лiкуючого лiкаря, завiдувача вiддiленням, на пiдставi вiдповiдного рiшення лiкарсько-консультативної комiсiї лiкувально-профiлактичного закладу.

Колегiя суддiв не погоджується з таким твердженням вiдповiдача з огляду на таке.

Порядок видачi путiвок встановлено постановою Правлiння Фонду вiд 25 лютого 2009 року № 12 «Про затвердження Порядку отримання застрахованими особами i членами їх сiмей санаторно-курортного лiкування, що сплачується за рахунок коштiв Фонду соцiального страхування з тимчасової втрати працездатностi».

Вiдповiдно до пункту 4.1 цього Порядку, рiшення про видiлення путiвки застрахованiй особi приймає комiсiя (уповноважений) iз соцiального страхування пiдприємства, установи, органiзацiї iз загальнообов’язкового державного соцiального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатностi та витратами, зумовленими похованням (далi — комiсiя (уповноважений) iз соцiального страхування), на пiдставi особистої заяви та довiдки для одержання путiвки (форма № 070/0, затверджена наказом Мiнiстерства охорони здоров’я України вiд 27 грудня 1999 року № 302 «Про затвердження форм облiкової статистичної документацiї, що використовується в полiклiнiках (амбулаторiях)»).

Роздiлом п’ятим Інструкцiї встановлено порядок звiтування за виданi путiвки. Так, пунктом 5.4. цього роздiлу визначено, що страхувальники за мiсцем їх облiку надають районнiй, мiжрайоннiй, мiськiй виконавчiй дирекцiї вiддiлення Фонду щокварталу звiт про путiвки на санаторно-курортне лiкування разом iз звiтом про нарахованi внески, перерахування та витрати, пов’язанi iз загальнообов’язковим державним соцiальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатностi.

Таким чином, порушенням порядку витрачання коштiв Фонду необхiдно вважати видачу путiвки на санаторне лiкування без медичної довiдки про необхiднiсть такого лiкування. За iнших обставин, вiдсутнi пiдстави стверджувати про будь-яке порушення внаслiдок його недоведеностi.

Оскiльки путiвки працiвникам Пiдприємства були виданi у 2010 роцi на пiдставi особистої заяви та довiдки для одержання путiвки (форма № 070/0), i ця обставина вiддiленням Фонду не заперечується, колегiя суддiв вважає, що позивачем не порушено порядок витрачання коштiв Фонду. Таким чином, суди дiйшли правильного висновку про задоволення позовних вимог.

За правилом частини першої статтi 224 Кодексу адмiнiстративного судочинства України, суд касацiйної iнстанцiї залишає касацiйну скаргу без задоволення, а судовi рiшення — без змiн, якщо визнає, що суди першої та апеляцiйної iнстанцiй не допустили порушень норм матерiального i процесуального права при ухваленнi судових рiшень чи вчиненнi процесуальних дiй.

Враховуючи, що доводи касацiйної скарги правильностi висновкiв судiв попереднiх iнстанцiй не спростовують, останнi пiд час розгляду справи вiрно застосували норми матерiального права та не порушили норми процесуального права, колегiя суддiв приходить до висновку, що пiдстави для скасування ухвалених ними рiшень вiдсутнi.

Керуючись статтями 2201, 224, 231 Кодексу адмiнiстративного судочинства України, колегiя суддiв, —

УХВАЛИЛА:

Касацiйну скаргу Чернiгiвського обласного вiддiлення Фонду соцiального страхування з тимчасової втрати працездатностi залишити без задоволення, а постанову Чернiгiвського окружного адмiнiстративного суду вiд 16 серпня 2010 року та ухвалу Київського апеляцiйного адмiнiстративного суду вiд 24 березня 2011 року — без змiн.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днiв пiсля направлення її копiї сторонам у справi та оскарженню не пiдлягає.

Суддi:

Т. Ф. Весельська
С. С. Пасiчник
І. В. Штульман