Умови допуску до роботи з 2015 року
Упевнені, що всі роботодавці знають про те, що з 01.01.2015 р. заборонено допускати працівника до роботи без (умова 1) укладення з ним трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та (умова 2) повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ) про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Така вимога прописана у ст. 24 КЗпП.
До появи постанови КМУ від 17.06.2015 р. № 413 (далі — постанова № 413), не було ані форми, ані порядку такого повідомлення. Тому, як раніше роз’яснила ДФСУ в листах від 29.01.2015 р. № 2627/7/99-99-17-03-01-17 і від 04.06.2015 р. № 19779/7/99-99-17-03-01-17, повідомлення здійснювалося шляхом зазначення дати початку трудових відносин у таблиці 5 форми № Д4, складеної за підсумками місяця, в якому прийнято працівника. І тоді цього було достатньо. Тепер — ні.
Починаючи з дати набрання чинності постановою № 413, при прийнятті на роботу працівника потрібно подавати до органу фіскальної служби за своїм місцем обліку спеціальний документ — «Повідомлення про прийняття працівника на роботу» за формою додатка до постанови № 413 (далі — повідомлення). Причому зробити це потрібно після оформлення трудового договору (оформлення наказу, розпорядження про прийняття на роботу), але до фактичного початку роботи працівника. Тобто фактично при прийнятті працівника на роботу роботодавець повинен дотриматися такої схеми дій:
1) роботодавець видає наказ (розпорядження) про прийняття на роботу;
2) роботодавець подає до органу ДФСУ повідомлення (за формою додатка до постанови № 413);
3) після подання та прийняття ДФСУ повідомлення працівник може бути допущений до роботи.
Способи подання повідомлення
Подати повідомлення можна одним із трьох способів:
- засобами електронного зв’язку з використанням електронного цифрового підпису (ЕЦП) відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу й електронного підпису 1;
- на паперових носіях разом із копією в електронній формі;
- на паперових носіях, якщо трудові договори укладені не більш як з п’ятьма особами.
(1 Найімовірніше, форму повідомлення незабаром буде внесено до переліку електронних форм бланків і звітів розробниками відповідного програмного забезпечення, що дозволить надсилати його засобами електронного зв’язку з використанням ЕЦП.)
Зверніть увагу! Повідомляти фіскалів необхідно про всіх прийнятих працівників, як штатників (у графі 4 — «1»), так і сумісників (у графі 4 — «2»), у тому числі й прийнятих зі строком випробування та/або за строковим трудовим договором. Крім того, про прийняття працівників, з якими укладається контракт, також необхідно подати повідомлення, оскільки контракт є різновидом трудового договору. А от при укладенні договорів цивільно-правового характеру, на наш погляд, повідомлення роботодавець не подає. Причина в тому, що такі відносини перебувають поза сферою КЗпП — відносини за договорами цивільно-правового характеру на виконання робіт або надання послуг регламентує ЦКУ.
Форма повідомлення не дуже складна для заповнення, хоча в постанові № 413 про її заповнення — ані слова. Візуально вона схожа на таблицю 5 форми № Д4. А тому не повинна викликати у вас труднощів.
Звертаємо увагу, що повідомлення може бути 2-х типів: «початкове» та «скасовуюче». Зрозуміло, що «початкове» подають, коли заповнюють дані на працівника вперше. А от «скасовуюче», мабуть, як і у випадку з таблицею 5 форми № Д4 потрібно подати тоді, коли помилково подали дані на працівника, якого не приймали на роботу, або в ситуації, коли внесли на працівника помилкові дані й їх потрібно замінити. Ми направили відповідний запит із цього приводу.
Дати наказу та початку роботи
Тепер що стосується дат та можливих тимчасових розривів між датою укладення трудового договору (графа 8 повідомлення) і датою початку роботи (графа 9 повідомлення). Не забувайте, що фактичний допуск до роботи можливий тільки після подання повідомлення одним із перелічених вище способів, тому при укладенні трудового договору враховуйте цей момент.
У письмовому трудовому договорі, наказі, розпорядженні обов’язково вказуйте дату, з якої працівник зобов’язаний приступити до виконання своїх обов’язків (вийти на роботу). Ця погоджена з працівником дата, на нашу думку, і є датою прийняття на роботу (датою початку трудових відносин). Дата оформлення наказу або розпорядження про прийняття на роботу є лише датою укладення трудового договору і не може прирівнюватися до дати початку трудових відносин.
Погодьтеся: якщо, приміром, 15.05.2015 р. між роботодавцем і працівником укладено трудовий договір, згідно з яким працівник приймається на роботу з 01.07.2015 р., то це означає, що трудові відносини у них розпочинаються тільки з 01.07.2015 р. І датою прийняття його на роботу є 01.07.2015 р., а ніяк не 15.05.2015 р. У період між цими датами працівник не підпорядковується трудовому розпорядку, не виходить на роботу, роботодавець, відповідно, не оплачує цей час, тому цей відрізок часу не вважається періодом перебування працівника у трудових відносинах із роботодавцем.
До 01.01.2015 р. у ст. 24 КЗпП була норма — ч. 4 (зараз виключена): трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ або розпорядження не було видано, але працівник фактично приступив до роботи. Зараз цю норму скасовано, оскільки вона суперечить запровадженій вимозі щодо обов’язкового попереднього укладення трудового договору. Але нам важливе інше: для визначення дати початку трудових відносин має значення дата фактичного допуску працівника до роботи, а не дата оформлення трудового договору. Це раніше неодноразово підтверджували і суди (зокрема, п. 7 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9). Більше того, і зараз, якщо в судовому порядку буде доведено факт використання праці працівника без укладення з ним трудового договору, суд винесе рішення про оформлення таких трудових відносин протягом усього періоду фактичної роботи з нарахуванням та виплатою заробітної плати в розмірі не нижче середньої зарплати за відповідним видом економічної діяльності в регіоні без урахування фактично виплаченої зарплати, і з нарахуванням та сплатою податку на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО), ЄСВ і військового збору (далі — ВЗ) з такої суми (ч. 6 ст. 235 КЗпП).
Отже, датою прийняття на роботу слід вважати обумовлену сторонами дату, з якої працівник приступає до виконання своїх трудових обов’язків (дату фактичного виходу на роботу). Ця дата зазначається:
- у гр. 9 «Дата початку роботи» повідомлення;
- у гр. 2 «Дата» трудової книжки. Згідно з п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мін’юсту, Мінпраці та Мінсоцзахисту від 29.07.93 р. № 58 (далі — Інструкції № 58) при прийнятті на роботу в гр. 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування роботодавця. Під цим заголовком у гр. 1 ставиться порядковий номер запису, а у гр. 2 зазначається дата прийняття на роботу.
Зауважимо, що згідно з п. 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку (а в разі звільнення — у день звільнення), і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Раніше, як правило, дата прийняття на роботу і дата видання наказу (розпорядження) збігалися. Тепер зважаючи на нову вимогу доцільно в наказі (розпорядженні) вказувати, що працівник приймається на роботу хоча б з наступного робочого дня, щоб в робочий день оформлення наказу (розпорядження) встигнути подати повідомлення до органу фіскальної служби. Тоді жодних претензій до вас, як до роботодавця, не буде.
Водночас не буде, на наш погляд, помилкою оформлення наказу і фактичний допуск до роботи в один день. Але у вас має бути підтвердження того, що спочатку видано наказ і подано повідомлення, а вже після цього працівник приступив до роботи. Як говориться у відомому романі: «Гроші наперед, — заявив монтер, — уранці — гроші, увечері — стільці або увечері — гроші, а другого ранку — стільці». У ролі «грошей» виступає повідомлення, а от «стільцями» є допуск до роботи. Тому, якщо, приміром, о 9:00 видано наказ про прийняття на роботу, о 9:05 складено й відправлено за допомогою програми здавання звітності повідомлення до фіскальної служби, а о 9:10 отримано підтвердження про прийняття фіскальною службою повідомлення, то працівник з 9:10 може приступити до роботи:
Важливо! Згідно з постановою № 413 інформація, що міститься в повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі — Закон про ЄСВ). У зв’язку з цим звернемо увагу на наявність двох граф у формі повідомлення: гр. 8 «Дата видання наказу або розпорядження про прийняття на роботу» і гр. 9 «Дата початку роботи». Вважаємо, що дата, зазначена у гр. 9 повідомлення, повинна збігатися з датою у гр. 11 таблиці 5 форми № Д4.
Крім того, починаючи з цієї дати потрібно відлічувати кількість календарних днів перебування у трудових відносинах, яка наводиться у гр. 15 таблиці 6 форми № Д4.
Працівник не приступив до своїх обов’язків…
Тепер зупинимося на такому моменті. Добре, коли, як кажуть, усе гаразд. А якщо в обумовлену в трудовому договорі (наказі, розпорядженні) дату початку трудових відносин працівник не приступив до своїх обов’язків:
1) з вини роботодавця (через те, що роботодавець не встиг подати повідомлення до фіскального органу). При довірчих відносинах між працівником і роботодавцем цю дату можна трішки перенести, виправивши дату початку трудових відносин в наказі (розпорядженні). Інакше роботодавець зобов’язаний буде оплатити цей день як простій не з вини працівника, адже до повідомлення органу фіскальної служби він не має права допустити його до роботи. У Табелі обліку використання робочого часу (далі — Табель) такий невідпрацьований робочий час позначається кодом «П» або «23» (простій);
2) з вини працівника (з невідомої для роботодавця причини працівник не вийшов на роботу в установлений термін). Припустимо, сторони уклали трудовий договір, обумовили дату виходу на роботу, роботодавець повідомив фіскальну службу, а працівник з якоїсь причини не вийшов на роботу. З цієї дати, на наш погляд, де-юре почалися трудові відносини, тому в разі відсутності працівника з неповажної причини роботодавець має право звільнити його за прогул (підстава — п. 4 ст. 40 КЗпП). До встановлення причини неявки в Табелі проставляється «НЗ» або цифровий код — «28» (неявка з нез’ясованих причин). Якщо потім з’ясується, що у працівника були поважні причини для відсутності (наприклад, він захворів у перший робочий день), то потрібно внести відповідні зміни до Табеля.
Відповідальність
Але повернемося до головної теми цього коментаря — подання повідомлення. У жодному разі не закликаючи ігнорувати цю вимогу КЗпП, хочемо все ж звернути увагу на такий момент. З метою боротьби з нелегальним працевлаштуванням законодавці посилили санкції за порушення у сфері трудового законодавства. Проте найвищі штрафи — на роботодавця в розмірі 30 розмірів мінзарплати (абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП) та на посадових осіб роботодавця в розмірі від 8500,00 до 17 000,00 грн. (ч. 3 і 4 ст. 41 Кодексу про адміністративні правопорушення (далі — КпАП) — встановлено за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) (це умова 1 з ч. 3 ст. 24 КЗпП). А от таке порушення, як неповідомлення органу фіскальної служби про прийняття працівника на роботу до фактичного його допуску до роботи (це умова 2 з ч. 3 ст. 24 КЗпП), не потрапляє під ці величезні штрафи. Тут мають застосовуватися санкції як за інші порушення законодавства про працю — на роботодавця в розмірі 1 мінзарплати (абз. 5 ч. 2 ст. 265 КЗпП) та на посадових осіб роботодавця в розмірі від 510,00 до 1700,00 грн. (ч. 1 і 2 ст. 41 КпАП).
Ще зауважимо, що повідомляти фіскальну службу потрібно тільки про прийняття працівників. При розірванні трудового договору подавати повідомлення не потрібно. При цьому не забувайте, що дату припинення трудових відносин потрібно вказувати у гр. 11 таблиці 5 форми № Д4 за відповідний місяць та у гр. 7 форми № 1ДФ за відповідний звітний квартал.
З якої дати обов’язково подавати повідомлення
І на завершення про дату, з якої потрібно подавати повідомлення за формою додатка до постанови № 413. У самій постанові № 413 немає прямої вказівки на набрання нею чинності з дати опублікування чи з іншої, зазначеної в ній дати. Тому для такого випадку саме дата опублікування є датою набрання чинності цією постановою (ст. 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 р. № 794-VII (далі — Закону про КМУ). Частково постанову № 413 опубліковано в газеті «Урядовий кур’єр», № 115/2015 від 27.06.2015 р. — опубліковано тільки текст постанови без додатка (форму повідомлення не опубліковано). Але оскільки 27 червня документ опублікований тільки частково, він з цього дня формально не набуває чинності. Повторно, тепер уже весь документ опубліковано в «Офіційному віснику України», № 50/2015 від 03.07.2015 р.
Обидва названі вище видання є майданчиком для публікації постанов Кабміну (ч. 5 ст. 52 Закону про КМУ). Тому, на наш погляд, саме з дати опублікування всього тексту постанови, тобто з 3 липня 2015 року, і слід подавати повідомлення, як того вимагає постанова № 413. До цієї дати достатньо вказати інформацію про прийняття працівника в таблиці 5 форми № Д4. Вважаємо, що для суб’єкта господарювання не повинно наставати негативних наслідків у вигляді відповідальності за період між частковим опублікуванням та повним (з 27.06.2015 р. по 02.07.2015 р.).
З приводу цієї спірної ситуації ми направили відповідний запит до офіційних органів, щоб поставити в ній крапку. Чекатимемо відповіді 2.
(2 На сьогодні Мін’юст у себе на сайті у переліку опублікованих матеріалів від 02.07.2015 р. вказав дату набрання чинності 27.06.2015 р. Фіскали у себе на сайті у повідомленні від 07.07.2015 р послалися на опублікування тільки в «Урядовому кур’єрі». Тому не виключено, що вони наполягатимуть на даті 27 червня.)
Приклад заповнення повідомлення
І насамкінець наведемо приклад заповнення повідомлення на працівника, який приступає до роботи 13.07.2015 р. (основне місце роботи). Заяву про прийняття на роботу він написав 10.07.2015 р. Цього ж дня роботодавець видав наказ про прийняття на роботу за № 74 і склав та направив до фіскального органу повідомлення, використовуючи засоби електронного зв’язку. 10 липня отримано квитанцію про прийняття повідомлення.
Нажмите на изображение для увеличения
Вероніка Чернишова
Ласкаво просимо
Реклама
Реклама