Працівники, які не виходять на роботу у зв’язку з переміщенням з районів проведення антитерористичної операції, або які залишаються в таких районах під час проведення антитерористичної операції і не мають можливості виходити на роботу у зв’язку з небезпекою для життя і здоров’я, не можуть бути звільнені за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП на підставі «прогул».

У такому випадку існує кілька варіантів врегулювання взаємовідносин із співробітниками, які тимчасово не можуть виходити на роботу у зв’язку із згаданими подіями, а саме:

• надання щорічних оплачуваних відпусток;
• надання відпусток без збереження заробітної плати як за погодженням сторін, так і з ініціативи співробітників;
• переведення на роботу в іншу місцевість;
• оформлення простою на підприємстві;
• звільнення.

Звільнити співробітників роботодавець може на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП — у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі й скороченням штату компанії. При цьому слід враховувати, що звільнення на такій підставі допускається тільки в тому випадку, якщо працівника неможливо перевести за його згодою на іншу роботу.

Про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці роботодавець зобов’язаний попередити працівника за два місяці. Таке попередження рекомендується оформляти письмово, щоб уникнути можливих непорозумінь в майбутньому.

Роботодавцю слід враховувати, що деякі категорії працівників, перелік яких встановлений у ч. 3 ст. 184 КЗпП, не можуть бути звільнені на такій підставі, приміром: вагітні жінки, співробітники під час відпустки.

При звільненні працівника на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП йому виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Обчислення середньої заробітної плати для нарахування сум вихідної допомоги при звільненні провадиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.

Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для розрахунку вихідної допомоги при звільненні провадиться виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбулось звільнення.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо й протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється виходячи із середньої заробітної плати, розрахунок якої проводиться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Середньомісячна кількість робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарних місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

При цьому час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається із розрахункового періоду.

Збереження життя і здоров’я таких працівників та їх сімей має вважатися відсутністю на роботі з поважних причин, на що Мінсоцполітики звертає увагу роботодавців у листі від 08.07.2014 р. № 7302/3/14-14/13.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» передбачено, що на центральні органи виконавчої влади не поширюються положення ст. 26 Закону «Про відпустки» та ст. 32, 56, 84 КЗпП в частині обмеження терміну відпустки без збереження заробітної плати та необхідності повідомлення не пізніше ніж за 2 місяці про режим роботи на умовах неповного робочого дня. Можливо, аналогічні винятки можуть бути передбачені і для підприємств приватної форми власності, тому до даного питання необхідно звернутися безпосередньо в момент оформлення документів при звільненні.

Тетяна Рибіна