У зв’язку з військовими діями на частині Східної України, як вчиняти роботодавцю, якщо підприємство фактично не може виконувати свої функції внаслідок високого ризику для життя і здоров’я працівників? І які гарантії має працівник, який не може працювати через не залежні від його волі обставини?

Одним із варіантів може бути ініціація процедури простою на підприємстві. Так, простій — це зупинення роботи, спричинене відсутністю організаційних або технічних умов, потрібних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ч. 1 ст. 34 КЗпП).

Таким чином, фактична відсутність належних умов праці та допуску до робочого місця може розглядатися як «відсутність організаційних або технічних умов, потрібних для виконання роботи» в рамках ст. 34 КЗпП.

Згідно із ст. 113 КЗпП час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Порядок документального оформлення процедури простою на підприємстві:

№ п/п	Дії роботодавця	Зміст
1.	Оформлення наказу роботодавця	Фіксація часу початку простою та його причини, тривалість, перелік працівників. Якщо простій є безперервним, необхідно обумовити необхідність присутності чи відсутності працівників на роботі
2.	Складення акта простою	Фіксація причин простою
3.	Сповіщення територіального органу за місцем взяття на облік як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про можливе зупинення виробництва не пізніше дати початку зупинення (скорочення) виробництва	Відповідно до Порядку надання допомоги по частковому безробіттю, затвердженого наказом Мінсоцполітики від 07.03.2013 р. № 103: «зупинення (скорочення) виробництва — зупинення (скорочення) виробництва на підприємстві, що має невідворотний та тимчасовий характер, триває не менше трьох місяців і не перевищує шести місяців, не залежить від працівників та роботодавця, охопило не менш як 20 відсотків чисельності працівників підприємства»

Альона Мірко, Сергій Лисиця