МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 24 жовтня 2011 р. № 391/13/116-11

Про надання відпустки

У Департаменті заробітної плати та умов праці розглянуто лист і в межах компетенції повідомляється.

<…>
До прийняття у 1996 році Закону України «Про відпустки» в Україні відповідно до чинної на той час статті 75 Кодексу законів про працю України щорічна відпустка надавалася тривалістю не менше як 15 робочих днів. Деяким працівникам були установлені відпустки подовженої тривалості. Крім того, відповідно до статті 76 Кодексу могли надаватися щорічні додаткові відпустки, зокрема працівникам з ненормованим робочим днем. Тому загальна тривалість щорічної відпустки до 1 січня 1997 могла складатися із щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки за роботу з ненормованим робочим днем, що в загальній сумі становило 24 робочих (28 календарних) дні.

З дати набрання чинності Законом України «Про відпустки» для всіх категорій працівників, за винятком працівників, яким законодавством визначена більша тривалість щорічної основної відпустки, тривалість щорічної основної відпустки має становити 24 календарні дні. Крім того, відповідно до умов, визначених у статтях 7 та 8 цього Закону, працівникам може бути надана щорічна додаткова відпустка. Зокрема, працівникам з ненормованим робочим днем надається додаткова щорічна відпустка за особливий характер праці тривалістю до 7 календарних днів згідно зі списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою. Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Згідно з пунктом 2 Постанови Верховної Ради України від 15 листопада 1996 року № 505/96-ВР «Про порядок введення в дію Закону України «Про відпустки», із змінами, внесеними Законом України від 2 листопада 2000 року № 2073 «Про внесення змін до Закону України «Про відпустки» працівникам, які до введення в дію Закону України «Про відпустки» користувалися відпусткою більшої загальної тривалості, ніж визначена відповідно до законів та інших нормативно-правових актів України, зберігається відпустка раніше встановленої загальної тривалості на весь час їх роботи на даному підприємстві, в установі, організації на посадах, професіях, роботах, що давало їм право на цю відпустку, та за наявності умов, за якими вона надавалася.

У разі зміни місця роботи, посади, професії право на збереження раніше встановленої тривалості відпустки втрачається.

Відповідно до зазначеного працівник, який користувався до введення в дію Закону України «Про відпустки» відпусткою більшої тривалості, має право на використання або збереженої відпустки, або відпустки, яка надається згідно із Законом України «Про відпустки». Тому, наприклад, якщо працівник до введення в дію Закону України «Про відпустки» користувався відпусткою, яка складалася із щорічної відпустки тривалістю 12 робочих днів та додаткової відпустки за роботу з ненормованим робочим днем тривалістю 12 робочих днів — всього 24 робочих (28 календарних) днів, то і надалі, в разі збереження відпустки за наявності умов, за якими вона надавалася, працівник має право на відпустку саме такої тривалості, тобто 28 календарних днів.

Слід мати на увазі, що сумування збереженої відпустки та відпустки, яка надається згідно зі статтею 8 Закону України «Про відпустки» (працівникам з ненормованим робочим днем), в даному випадку не допускається, оскільки в збереженій відпустці вже врахована відпустка за ненормований характер праці.

У разі якщо працівники товариства, які були прийняті на роботу до 1 січня 1997 року і працюють по цей час, до введення в дію Закону України «Про відпустки» мали право на щорічну основну відпустку тривалістю 24 робочих дні, то з 1 січня 1997 відпустка їм мала надаватися з розрахунку на календарні дні тривалістю 28 календарних днів. У цьому випадку щорічна додаткова відпустка надається понад 28 календарних днів збереженої за працівником щорічної основної відпустки.