МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ЦЕНТР ЗАЙНЯТОСТІ
ІНСПЕКЦІЯ ПО КОНТРОЛЮ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗАЙНЯТІСТЬ НАСЕЛЕННЯ

ЛИСТ

від 28 березня 2011 р. № ДЦ-09-2914/0/6-11

Щодо припинення трудових відносин

Звернення до Правління Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття розглянуто Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Державного центру зайнятості.

Підтримуємо точку зору щодо важливості роботи із зверненнями громадян та переконані, що проведення серед населення роз’яснювальної роботи щодо норм законодавства у сфері праці і зайнятості сприятиме забезпеченню прав та гарантій громадян у вказаній сфері.

Слід відмітити відповідність позиції щодо порядку вивільнення працівників (припинення трудових відносин на підставах, визначених підпунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України), викладеної у листі, нормам чинного законодавства.

Водночас відповідно до поставлених запитань повідомляємо наступне.

Підстави розірвання трудових відносин вичерпно регламентовані Кодексом законів про працю, зокрема, статтями 36–41 цього Кодексу.

Припинення трудових відносин відповідно до підпункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП України), а саме: у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, — розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Законодавець установив певні вимоги до роботодавців у випадках припинення трудових відносин на підставах, визначених підпунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, зокрема, статтею 49² КЗпП України визначений порядок вивільнення працівників.

На реалізацію частини третьої статті 49² КЗпП України пунктом 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» регламентовано подання роботодавцями інформації державній службі зайнятості про передбачуване та фактичне вивільнення працівників на підставі підпункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України та передбачена відповідальність роботодавців за неподання або несвоєчасне подання цієї інформації.

Ця норма Закону є обов’язковою у всіх випадках, коли звільнення працівників відбувається на підставах, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Винятків щодо застосування зазначеної норми законодавством не передбачено.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 р. № 420, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 р. за № 1534/11814, затверджено форми звітності та інструкції щодо їх заповнення, зокрема — форми звітності № 4-ПН (план) «Звіт про заплановане вивільнення працівників» та № 4-ПН (факт) «Звіт про фактичне вивільнення працівників».

Таким чином, у разі неподання або порушення строків подання роботодавцем, незалежно від форми власності, державній службі зайнятості форми звітності № 4-ПН (план) «Звіт про заплановане вивільнення працівників» або форми звітності № 4-ПН (факт) «Звіт про фактичне вивільнення працівників» державна служба зайнятості зобов’язана застосувати до роботодавця штрафну санкцію, встановлену пунктом 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення».

Крім зазначеного, роботодавець згідно з вимогами статті 48 КЗпП України та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінсоцзахисту від 29.07.93 р. № 58 (зареєстровано в Мін’юсті 17.08.93 р. за № 110), із змінами, повинен внести запис до трудової книжки працівника про припинення трудових відносин на підставі відповідної норми КЗпП України.

Звертаємо увагу на те, що в трудових правовідносинах задіяні дві сторони (роботодавець та працівник), які мають відповідні права та зобов’язання один по відношенню до іншого; всі інші суб’єкти мають право втручання у взаємовідносини двох вищезазначених сторін лише у випадках та порядку, суворо регламентованих законодавством.

Зрозуміло, що саме сторони трудових відносин вправі досягати узгодженої позиції щодо підстав припинення трудових відносин та з інших питань відповідно до норм трудового законодавства.

У випадку виникнення спору між сторонами трудових відносин щодо формулювання причини звільнення, дати звільнення, оплати праці тощо сторони відповідно до чинного законодавства України мають право вирішувати такі питання у порядку, передбаченому КЗпП України, або шляхом звернення до суду.