ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ЗАКОН УКРАЇНИ

від 6 червня 1995 р. № 217/95-ВР
м. Київ

Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей

Закон введено в дію з дня опублікування — 5 липня 1995 року
(згідно з Постановою Верховної Ради України
від 6 червня 1995 року № 218/95-ВР)

Із змінами і доповненнями, внесеними
Законом України
від 14 липня 1999 року № 932-XIV

Стаття 1. Збитки, завдані підприємству, установі, організації працівниками, які виконують операції, пов’язані із закупівлею, продажем, обміном, перевезенням, доставкою, пересиланням, зберіганням, сортуванням, пакуванням, обробкою або використанням у процесі виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, ювелірних, побутових і промислових виробів та матеріалів, виготовлених з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, відходів та брухту, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, а також валютні операції, і які є винними у розкраданні, знищенні (псуванні), недостачі або наднормативних їх втратах (крім втрат, що сталися у зв’язку з непередбаченими порушеннями технологічного процесу), якщо вони допущені внаслідок недбалості у роботі, порушення спеціальних правил, інструкцій, визначаються у таких розмірах:

а) дорогоцінних металів — золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо) — у подвійному розмірі вартості цих металів у чистому вигляді за ринковими цінами, що діють на день виявлення завданих збитків;

(підпункт «а» статті 1 у редакції
Закону України від 14.07.99 р. № 932-XIV)

б) дорогоцінного каміння (крім огранованого):

природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах): першого порядку — алмаз, рубін, сапфір синій, смарагд, олександрит; другого порядку — демантоїд, евклаз, жадеїт (імперіал), сапфір рожевий та жовтий, опал благородний чорний, шпінель благородна; третього порядку — аквамарин, берил, кордієрит, опал благородний білий та вогняний, танзаніт, топаз рожевий, турмалін, хризоберил, хризоліт, цаворіт, циркон, шпінель; четвертого порядку — адуляр, аксиніт, альмандин, аметист, гесоніт, гросуляр, данбурит, діоптаз, кварц димчастий, кварц рожевий, кліногуміт, кришталь гірський, кунцит, моріон, піроп, родоліт, скаполіт, спесартин, сподумен, топаз блакитний, винний та безколірний, фенакіт, фероортоклаз, хризопраз, хромдіопсид, цитрин — у подвійному розмірі їх вартості за ринковими цінами, що діють на день виявлення завданих збитків;

дорогоцінного каміння органогенного утворення — перли і бурштин у сировині, необробленому та обробленому вигляді — у подвійному розмірі їх вартості за ринковими цінами, що діють на день виявлення завданих збитків;

(підпункт «б» статті 1 у редакції 
Закону України від 14.07.99 р. № 932-XIV)

в) огранованого дорогоцінного каміння, ювелірних та побутових виробів, виготовлених з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, — у потрійному розмірі їх вартості за ринковими цінами, що діють на день виявлення завданих збитків;

(підпункт «в» статті 1 у редакції
Закону України від 14.07.99 р. № 932-XIV)

г) алмазних інструментів та алмазних порошків з природних алмазів — у подвійному розмірі їх вартості за ринковими цінами, що діють на день виявлення завданих збитків;

(підпункт «г» статті 1 у редакції
Закону України від 14.07.99 р. № 932-XIV)

д) музейних експонатів, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, — за оцінкою, проведеною експертами з урахуванням історично-художньої цінності експонату і розміру відшкодування збитків, визначених відповідно до пунктів «а» і «в» цієї статті;

е) іноземної валюти, а також платіжних документів та інших цінних паперів в іноземній валюті — у сумі, еквівалентній потрійній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день виявлення завданих збитків.

Стаття 2. Заборгованість працівників підприємства, установи, організації у разі неповернення у встановлений термін авансу, виданого в іноземній валюті на службове відрядження або господарські потреби, та в інших випадках нездачі іноземної валюти, одержаної у підзвіт, стягується у сумі, еквівалентній потрійній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день погашення заборгованості.

Стаття 3. Суми, стягнуті відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, спрямовуються насамперед на відшкодування збитків, завданих підприємству, установі або організації, а решта — перераховується до Державного бюджету України.

Стаття 4. Особи, які безпосередньо не пов’язані з виконанням операцій, зазначених у статті 1 цього Закону, але визнані винними в розкраданні, знищенні (псуванні), недостачі або втраті дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, валютних цінностей, несуть матеріальну відповідальність у розмірах, встановлених цим Законом.

Стаття 5. Збитки, завдані працівниками підприємству, установі, організації, у випадках, передбачених статтями 1–4 цього Закону, відшкодовуються незалежно від притягнення винних осіб до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності.