ПРЕЗИДІЯ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОФЕСІЙНИХ СПІЛОК УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 1 грудня 2010 р. № П-44-2

Про Генеральну угоду на 2010–2012 роки та основні завдання колдоговірної роботи на 2011 рік

Президія Федерації профспілок України відзначає, що завдяки спільним діям соціальних партнерів у 2010 році вдалося стабілізувати економіку і забезпечити її поступовий вихід із кризи. З’явилися позитивні тенденції до зростання зайнятості та зменшення безробіття. Відновлено зростання реальної заробітної плати.

Разом з тим соціально-економічна ситуація в країні залишається складною. Перш за все, не відбувається відчутних позитивних зрушень щодо подолання бідності, передусім серед працюючих, зростання споживчих цін, ліквідації заборгованості із заробітної плати.

Проте профспілкова переговорна команда з укладення нової Генеральної угоди змогла знайти вирішення або закласти механізми вирішення більшості нагальних та перспективних проблем і 9 листопада 2010 року укладено Генеральну угоду про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2010–2012 роки.

На основі прогнозу економічного та соціального розвитку України у 2011 році та з урахуванням базових положень Програми Президента України «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна влада» і домовленостей сторін за Генеральною угодою президія Федерації профспілок України постановляє:

1. Вважати головним завданням колдоговірної роботи на 2011 рік — використання переваг економічної стабілізації та зростання виробництва на користь людини праці.

2. Погодитися з висновками, пропозиціями та основними завданнями колдоговірної роботи, викладеними в інформаційній записці «Про основні завдання колдоговірної роботи на 2011 рік» (додається) та домагатися їх реалізації при укладенні колективних договорів і угод.

3. Керівникам членських організацій ФПУ при потребі ініціювати колективні переговори щодо внесення змін до галузевих та регіональних угод, що випливають із Генеральної угоди.

4. Доручити членам президії ФПУ — Голові ФПУ, народному депутату України Хара В. Г. та голові ЦК Професійної спілки працівників вугільної промисловості України, народному депутату України Турманову В. І. при обговоренні проекту Державного бюджету України на 2011 рік відстоювати пропозиції ФПУ щодо розміру прожиткового мінімуму, мінімальної заробітної плати, забезпечення бюджетним фінансуванням фондів оплати праці працівників бюджетної сфери для реалізації Єдиної тарифної сітки в оплаті праці працівників окремих галузей бюджетної сфери із застосуванням для обрахунку окладів (ставок) тарифної ставки (посадового окладу) працівника I тарифного розряду на рівні мінімальної заробітної плати та поетапної реалізації державних гарантій в оплаті праці працівників освіти, охорони здоров’я, культури і науки.

5. Доручити керівництву ФПУ організувати роботу по врегулюванню розбіжностей щодо окремих положень, з яких Сторони не дійшли згоди, в процесі реалізації положень Генеральної угоди на 2010–2012 роки.

6. Доручити департаменту з питань економічного захисту за участі інших структурних підрозділів апарату ФПУ:

6.1. Підготувати та внести на розгляд наступного засідання президії ФПУ розгорнутий план заходів по реалізації Генеральної угоди на 2010–2012 роки. Постійно інформувати членів профспілок про реалізацією домовленостей за Угодою.

6.2. Підготувати та видати Бібліотечку голови профспілкового комітету з текстом Генеральної угоди та коментарями фахівців щодо ефективного застосування її положень. Опублікувати текст Генеральної угоди в профспілкових засобах масової інформації.

6.3. Спільно з Міністерством праці та соціальної політики України і об’єднаннями організацій роботодавців підготувати рекомендації щодо проведення колдоговірної кампанії 2011 року і основних завдань, які мають бути вирішені шляхом колективних переговорів, та взяти активну участь у підготовці тристоронньої науково-практичної конференції з питань вдосконалення механізму колективно-договірних відносин.

7. Рекомендувати членським організаціям ФПУ визначити тактику підтримки первинних профспілкових організацій у відстоюванні їх позиції в ході колективних переговорів на рівні галузі, території.

8. Звернутися з пропозицією до Академії праці та соціальних відносин ФПУ, Навчально-методичного центру Федерації профспілкових організацій Чернігівської області щодо підготовки викладачів для навчання учасників переговорів з профспілкової сторони у системі профспілкового навчання, розробки методичних рекомендацій на допомогу профспілковим викладачам.

Керівникам ФПУ, членських організацій ФПУ запровадити систему безперервної підготовки та перепідготовки команд профспілкових переговорників для ведення переговорів з укладання Генеральної, галузевих і регіональних угод.

9. Керівникам структурних підрозділів апарату ФПУ підготувати протягом I півріччя 2011 року та внести на розгляд президії ФПУ концепцію якісно нового проекту Генеральної угоди на трьох або п’ятирічний період на базі Цілей Розвитку Тисячоліття, принципів Гідної праці та консолідації бізнесу, влади і профспілок на забезпечення досягнення Україною стандартів життя трудящих на рівні двадцяти найрозвинутіших країн світу.

10. Контроль за виконанням постанови покласти на заступника Голови ФПУ Кондрюка С. М.

Інформаційна записка
про основні завдання колдоговірної кампанії на 2011 рік

I. Деякі підсумки 2010 року

Соціально-економічна ситуація в країні у 2010 році продовжує залишатися складною, незважаючи на те, що Уряду спільно з іншими соціальними партнерами вдалося стабілізувати економіку і забезпечити її поступовий вихід із кризи.

Реальний валовий внутрішній продукт за I квартал 2010 р. порівняно з відповідним періодом попереднього року зріс на 4,9%, а за II квартал — на 5,9%. Обсяг виробленої промислової продукції за січень — вересень 2010 року збільшився на 10,8%. Випуск промислової продукції на підприємствах переробної промисловості зріс на 13,0%, добувної промисловості — на 3,7%, з виробництва та розподілення електроенергії, газу та води — на 10,7%.

Суттєво збільшено обсяги випуску промислової продукції на підприємствах легкої промисловості, машинобудування, хімічної та нафтохімічної промисловості, металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів, оброблення деревини та виробництва виробів з деревини.

За цей період порівняно з відповідним періодом минулого року фізичний обсяг оптового товарообороту збільшився на 2,4%, а оборот роздрібної торгівлі — на 5,1%. Це свідчить про збільшення платоспроможного попиту населення.

За січень — серпень 2010 року від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі склало 4640 млн. дол. США і збільшилося порівняно з відповідним періодом 2009 року на 22,6%.

У 2010 році стабільно в повному обсязі фінансуються соціальні видатки бюджету. Виконуються передбачені законом про державний бюджет етапи та розміри підвищення прожиткового мінімуму, мінімальної зарплати та пенсії.

Намітилися позитивні тенденції щодо зростання зайнятості та зменшення безробіття. Кількість зайнятого населення збільшилася до 20,2 млн. осіб, рівень зайнятості зріс з 57,7 відсотка до 58,4%, а рівень безробіття скоротився з 9,1% до 8,5%.

Реальна заробітна плата по результатах 9 місяців зросла на 9,8% (при річному прогнозі 5%). Показник інфляції з початку року склав 7,4% (при річному прогнозі 13,1%). Люди особливо відчули подорожчання товарів та послуг у серпні — вересні, коли офіційний показник інфляції за два місяці склав 4,1%.

Середній розмір оплати праці у січні — вересні 2010 року (2176 грн.) в усіх регіонах (крім Тернопільської, Волинської, Чернігівської та Херсонської областей) був вищим за два прожиткових мінімуми для працездатної особи, при цьому лише у 5 із них заробітна плата перевищила середню по країні: у м. Києві — 3322 грн., у Донецькій області — 2469 грн., Дніпропетровській — 2313 грн., Київській — 2217 грн. та Луганській — 2198 грн. Найнижчий рівень заробітної плати спостерігався у Тернопільській — 1602 грн., Волинській — 1641 грн., Чернігівській — 1672 грн. та Херсонській — 1685 грн. областях.

Разом з тим моніторинг показників свідчить про відсутність позитивних тенденцій щодо подолання бідності у посткризовий період, передусім серед працюючих. Розмір мінімальної заробітної плати як державної соціальної гарантії (станом на 1 жовтня поточного року — 907 гривень) вже провокує бідність серед працюючих, оскільки він є нижчим за межу бідності (915 грн.) та меншим розміру фактичного прожиткового мінімуму на працюючу особу (у цінах вересня — 1013 грн.).

Понад 300 тисяч працівників не виплачено 1,4 мільярда гривень заробітної плати. Організації роботодавців блокують запровадження економічних механізмів захисту працівника при несвоєчасній оплаті їх праці.

II. Передумови колдоговірної кампанії 2011 року

Кабінет Міністрів України у своєму прогнозі макропоказників економічного і соціального розвитку України на 2011 рік (затвердженому постановою від 11 серпня 2010 року № 701) передбачає збільшення валового внутрішнього продукту на 4,5%; зростання реальної заробітної плати на 4% (при зростанні продуктивності праці на 4,1%); збільшення кількості зайнятих економічною діяльністю віком від 15 до 70 років (у середньому за рік) до 20,4–20,6 мільйонів осіб; рівень безробіття, визначений за методологією МОП — 7,6–8,1 відсотка (постанова Кабінету Міністрів України додається). Аналогічні тенденції динаміки прогнозних показників розвитку економіки України передбачають Міжнародний валютний фонд та Європейський банк реконструкції та розвитку.

На основі зазначених показників сформовано і проект Державного бюджету України на 2011 рік (був повернутий на доопрацювання Кабінету Міністрів України, як такий, що розроблений без врахування вимог нового Податкового кодексу України).

У листопаді 2010 року укладено Генеральну угоду про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2010–2012 роки. Домовленості соціальних партнерів повинні бути імплементовані в угодах інших рівнів та колективних договорах (в Україні діє 27 регіональних, 92 галузеві угоди та майже 100 тисяч колективних договорів; ними охоплено біля 82 відсотка працівників).

При формуванні Держбюджету України на 2011 рік ФПУ пропонувала:

1. Встановити розмір місячної мінімальної заробітної плати, як державної соціальної гарантії з 01.01.2011 р. — на рівні 1174 грн. (розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, збільшений на податок з доходів фізичних осіб), з подальшим підвищенням розміру мінімальної заробітної плати відповідно до зростання індексу споживчих цін (поквартально) та з поетапним урахуванням сімейної складової (до досягнення відповідного коефіцієнта 1,3), — а саме: з 01.04.2011 — 1314 грн., з 01.07.2011 — 1471 грн., з 01.10.2011 — 1646 грн., з 01.12.2011 — 1691 грн.

2. Забезпечити бюджетним фінансуванням фонди оплати праці працівників бюджетної сфери для реалізації Єдиної тарифної сітки в оплаті праці працівників окремих галузей бюджетної сфери із застосуванням для обрахунку окладів (ставок) тарифної ставки (посадового окладу) працівника I тарифного розряду на рівні мінімальної заробітної плати та поетапної реалізації державних гарантій в оплаті праці працівників освіти, охорони здоров’я, культури і науки.

Невдоволення в українському суспільстві викликали домовленості Кабінету Міністрів України з Міжнародним валютним фондом щодо подальшого підвищення ціни на газ для потреб населення та збільшення пенсійного віку для жінок. Болючими є питання збільшення тарифів на житлово-комунальні послуги та занадто низький рівень оплати праці працівників бюджетної сфери.

В умовах економічної та демографічної кризи в Україні склалася надзвичайно складна ситуація з умовами праці, виробничим травматизмом та професійною захворюваністю працівників.

За останні п’ять років на виробництві загинуло майже 5 тисяч працівників і понад 85 тисяч — травмовано. Майже до 30 відсотків зросла питома вага працівників, зайнятих у шкідливих для здоров’я умовах праці, внаслідок чого постійно збільшується кількість нововиявлених професійних захворювань (6–7 тисяч на рік).

III. Основні завдання колдоговірної кампанії на 2011 рік

Головним гаслом, під яким профспілкові організації будуть вести колективні переговори з укладення колективних договорів, є «Профспілки за гідну працю та гідне життя в Україні!»

На основі прогнозу економічного та соціального розвитку України на 2011 рік, домовленостей сторін за Генеральною угодою на 2010–2012 роки головними завданнями колективно-договірної кампанії повинні стати використання переваг економічної стабілізації та зростання виробництва на користь людини праці шляхом:

• створення цивілізованого та збалансованого ринку праці, значного збільшення кількості створюваних конкурентоспроможних робочих місць для забезпечення ефективної зайнятості населення;

• справедливого розподілу результатів праці та викорінення бідності серед працюючих;

• підвищення ефективності систем соціального страхування та соціального захисту населення;

• забезпечення здорових та безпечних умов праці на кожному робочому місці;

• підвищення ефективності соціального діалогу, охоплення колективними договорами та угодами всіх членів профспілок.

Основними завданнями колдоговірної кампанії 2011 року є:

I. У сфері економічної політики

1. Забезпечення реалізації спільних заходів соціальних партнерів щодо підвищення конкурентоспроможності національної економіки, її галузей та підприємств, здійснення структурних змін, інноваційного інвестування реального сектору економіки України, подолання технічної відсталості та прискореного оновлення основних фондів підприємств.

2. Здійснення заходів щодо підтримки пріоритетних галузей та сфер економіки України, вітчизняних товаровиробників та розвитку внутрішнього ринку з урахуванням членства України в СОТ.

3. Здійснення заходів щодо відновлення платоспроможності підприємств.

4. Участь представників профспілок у розробленні фінансових планів підприємств стосовно соціально-економічного розвитку.

5. Розширення впливу профспілок на формування соціально-економічної політики держави, зокрема на прийняття державного та місцевих бюджетів, програм соціально-економічного розвитку, контролю за використанням бюджетних коштів, що спрямовуються на реалізацію антикризових заходів, регіональних програм, у тому числі на зниження напруженості на ринку праці.

6. Забезпечення бюджетним фінансуванням основних соціальних зобов’язань і життєво важливих соціальних сфер.

7. Реалізація прав профспілкових комітетів на участь в органах управління підприємств і в різноманітних комісіях з питань їх діяльності, подальший розвиток форм виробничої, трудової та економічної демократії на підприємстві.

8. Сприяння запровадженню суб’єктами господарювання програм та міжнародних стандартів соціальної відповідальності бізнесу і Принципів корпоративного управління з метою створення системи зацікавленості роботодавців та працівників у кінцевих результатах праці.

II. У сфері зайнятості

1. Створення умов для продуктивної зайнятості населення та її реструктуризація шляхом концентрації працівників у галузях, що пов’язані з виробництвом конкурентоспроможних товарів, високотехнологічних сферах та підвищення ефективності використання трудового потенціалу регіонів і країни в цілому.

2. Забезпечення активної участі профспілок у підготовці та реалізації регіональних програм, які б передбачали зниження напруги на ринку праці та ефективне використання трудових ресурсів.

3. Використання форм соціального діалогу та взаємодії з контролюючими державними органами за дотриманням трудового законодавства, а також організація жорсткого контролю в частині режиму робочого часу, часу відпочинку, укладення, зміни та розірвання трудових договорів, проведення роботи для покращення співвідношення між гнучкістю ринку праці та захищеністю працівників.

4. Організація професійної підготовки й перепідготовки працівників з урахуванням потреб та прогнозів розвитку ринку праці. Відродження професійного навчання на виробництві.

5. Недопущення поширення на підприємствах нетипових форм зайнятості (оформлення працівників за цивільно-правовими договорами, роботи на умовах т. зв. аутсорсингу та аутстафінгу персоналу), зокрема шляхом передбачення в галузевих угодах та колективних договорах положень щодо залучення працівників інших підприємств на умовах цивільно-правових договорів після попереднього інформування (погодження) профспілок.

6. Недопущення масових вивільнень, насамперед шляхом передбачення в галузевих та регіональних угодах критеріїв масових вивільнень та порядку проведення консультацій і спільних заходів для забезпечення зайнятості працівників, які підлягають вивільненню.

III. У сфері оплати праці

1. Відновлення докризових темпів зростання номінальної та реальної заробітної плати, а саме — підвищення середньої заробітної плати не менш як на 18% щороку та випереджальне зростання темпів реальної заробітної плати порівняно з темпами зростання реального валового внутрішнього продукту.

2. Зміна підходів до розрахунку мінімальних гарантій з оплати праці, в основу визначення яких слід покласти забезпечення розширеного відтворення здатності працівника до праці.

З цією метою при формуванні угод та колективних договорів доцільно застосовувати розподіл підприємств, установ та організацій на такі дві умовні групи:

перша група — підприємства, що успішно працюють, нарощують обсяги виробництва та послуг і є рентабельними;

друга група — підприємства, установи та організації, що з тих чи інших причин не подолали кризові явища.

Завданням підприємств першої групи є формування за результатами переговорів гарантій з оплати праці на основі відтворювального рівня оплати праці, який враховує оптимальний (раціональний) прожитковий мінімум для працездатних осіб (включає податок з доходів фізичних осіб, враховує витрати на оренду або накопичення коштів для придбання житла, платні медичні та освітні послуги), а також сімейне навантаження. Тобто забезпечення гарантій, які вищі ніж встановлено Генеральною, галузевими угодами.

Завданням підприємств другої групи є забезпечення мінімальних гарантій з оплати праці, встановлених Генеральною, галузевими угодами; поступове відновлення, по можливості, соціальних виплат, які було передбачено в колективних договорах у докризовий період.

3. З метою врахування регіональних особливостей передбачати при укладенні регіональних угод визначення тарифних ставок (окладів) із застосуванням регіональних коефіцієнтів перевищення прожиткового мінімуму в регіоні над рівнем встановленим законодавством.

4. Забезпечення погашення заборгованості з виплати заробітної плати, зокрема шляхом запровадження посиленого механізму компенсації за затримку виплати заробітної плати (в розмірі не менше подвійної облікової ставки НБУ), посиленого контролю за наявністю коштів на рахунках підприємства, передбачення заходів для повного повернення зарплатних боргів.

5. З метою забезпечення гарантій зростання заробітної плати домагатись збільшення тарифної частини (частки основної заробітної плати) у середньому її розмірі.

6. Передбачати в галузевих угодах та колдоговорах положення щодо умов зростання фонду оплати праці та його формування за участю профспілкових комітетів, здійснення заходів, спрямованих на збільшення частки заробітної плати в операційних витратах з реалізації продукції, робіт, послуг.

7. Визначати в колективних договорах положення щодо участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства.

IV. У сфері охорони праці та здоров’я

1. Створення роботодавцем умов праці відповідно до вимог нормативних актів, а також додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

2. Розробка та виконання на кожному підприємстві комплексних інженерно-технічних заходів щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійним захворюванням і аваріям. Розробка регіональних та галузевих програм з питань охорони праці та їх фінансування.

3. Забезпечення працівників необхідними засобами індивідуального захисту.

4. Забезпечення фінансовими ресурсами заходів з охорони праці в розмірах, не менших від встановлених законом, та ефективне їх використання. (За 2009 рік на зазначені цілі витрачено не більше 55 гривень на одного працюючого, а у приватному секторі лише 8 гривень).

5. Регулярне та безумовне проведення атестації робочих місць за умовами праці, а також забезпечення права профспілкових організацій на проведення незалежних атестацій робочих місць за умовами праці з метою отримання реальної оцінки стану умов праці на підприємстві, в установі та організації.

6. Забезпечення надання працівникам пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці згідно з вимогами статті 7 Закону України «Про охорону праці» та встановлення додаткових пільг понад норми чинного законодавства.

7. Відновлення системи промислової медицини, особливо на виробництвах зі шкідливими або небезпечними умовами праці. Розширення медичного забезпечення працівників за рахунок збільшення мережі пунктів охорони здоров’я на підприємствах, проведення періодичних медичних оглядів працівників, а також виконання рекомендацій заключних актів медичних оглядів щодо працевлаштування та оздоровлення працівників згідно з вимогами законодавчих та нормативно-правових актів.

8. Навчання працівників з питань безпеки та охорони праці.

9. Громадський контроль за дотриманням законодавства про безпеку та охорону праці. Захист представників працівників з питань охорони праці.

10. Активізація роботи профспілкових організацій підприємств щодо громадського контролю профспілок за реалізацією в населених пунктах України та на підприємствах загальнодержавних програм: «Питна вода України на 2006–2020 роки», «Чиста питна вода — Україні», Державна цільова екологічна програма поводження з побутовими відходами та інших програм захисту довкілля.

V. У сфері соціального захисту

1. Забезпечення наповнення фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування в умовах запровадження єдиного соціального внеску.

2. Запровадження недержавного пенсійного та медичного страхування, а також додаткового страхування від нещасних випадків. Своєчасне та якісне проведення атестації робочих місць, робота на яких дає право на пільгове пенсійне забезпечення.

3. Затвердження регіонального прожиткового мінімуму та встановлення додаткових гарантій соціального захисту працівників та членів їхніх сімей з урахуванням регіональної диференціації вартості життя.

4. Погодження з профспілковими об’єднаннями рішень про зміну цін і тарифів, що затверджуються місцевими органами виконавчої влади, а також контроль за встановленням цін і тарифів на соціально значущі продовольчі товари та послуги.

5. Фінансове забезпечення місцевими бюджетами витрат на відшкодуванням надавачам житлово-комунальних послуг різниці між тарифами та економічно обґрунтованими витратами на їх виробництво; перевезення пільгових категорій громадян та фінансування житлових субсидій.

6. Запровадження додаткових соціальних гарантій при проведенні індексації грошових доходів працівників.

7. Соціальна підтримка окремих категорій громадян, ветеранів праці, інвалідів, сімей з дітьми.

VI. У сфері задоволення духовних потреб людини та з молодіжних питань

1. Залучення до занять народною творчістю працівників і членів їх сімей на базі культурно-освітніх закладів та клубних формувань при підприємствах, організаціях та установах незалежно від форми власності, використовуючи для цього всі можливі джерела фінансування.

2. Розвиток фізкультурно-спортивного руху в Україні, залучення до систематичних занять різними формами фізичної культури та масового спорту працівників, членів їх сімей.

3. Проведення оздоровчої кампанії серед дітей працівників, насамперед незахищених категорій, в т. ч. на базі дитячих закладів відпочинку та оздоровлення дітей при підприємствах усіх форм власності.

4. Розширення представництва жінок на керівних посадах у сфері виробництва, у виборних органах профспілок та інших громадських організацій.

5. Здійснення громадського контролю за працевлаштуванням молоді, створенням належних умов для її адаптації у трудових колективах, підвищення кваліфікації та професійної майстерності, задоволення культурно-освітніх, житлово-побутових, оздоровчих потреб тощо.

VII. Соціальний діалог

1. Розширення сфери дії галузевих угод за рахунок залучення до їх укладення нових об’єднань організацій роботодавців, а також найбільш потужних підприємств галузі.

2. Розширення практики укладення регіональних угод з обласними радами, а також угод на рівні районів та міст.

3. Укладення колективних договорів на кожному підприємстві, установі, організації, де діє профспілкова організація.

____________