МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 26 травня 2003 р. № 18-349

Щодо оплати праці
[щодо оплати учбових відпусток і доплати за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника]

Управління політики оплати праці розглянуло лист щодо надання роз’яснення з питань оплати праці і в межах компетенції повідомляє.

Стосовно правильності надання та оплати учбових відпусток, то статтею 216 Кодексу законів про працю України визначена тривалість учбових відпусток у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантури.

Додаткові відпустки у зв’язку з навчанням на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на першому, другому, третьому та наступних курсах у вищих навчальних закладах, надаються впродовж навчального року.

Період з 1 січня по 31 грудня вважається календарним, а не навчальним роком.

Статтею 23 Закону України «Про відпустки» чітко визначено, що витрати, пов’язані з оплатою відпусток, передбачених статтями 6, 7, 8, 13, 14, 15, 16 і 19 цього Закону, здійснюються за рахунок коштів підприємств, призначених на оплату праці, або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники.

Оплата інших видів відпусток, передбачених колективним договором та угодами, трудовим договором, провадиться з прибутку, що залишається на підприємстві після сплати податків та інших обов’язкових платежів до бюджету або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники.

Що стосується проведення доплати за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника та щодо правомірності застосування норм постанови Ради Міністрів СРСР від 04.12.81 р. № 1145.

У вашому листі викладені всі положення щодо правильності оплати праці працівників, які виконують обов’язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи.

Законодавчого визначення суміщення професій, розширення зони обслуговування та виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника в Україні не існує, щодо цього необхідно керуватись положеннями постанови Ради Міністрів СРСР «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» та Інструкцією Держкомпраці, Мінфіну СРСР і ВЦРПС щодо застосування постанови Ради Міністрів СРСР від 4 грудня 1981 року № 1145 «Про порядок і умови суміщення професій (посад)».

Перелічені нормативні акти продовжують діяти на території України відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.09.91 р. № 1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України деяких актів законодавства Союзу РСР», якою встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, не врегульованих законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

На цій підставі постанова про порядок суміщення професій (посад) та Інструкції з її застосування продовжують діяти в частині тих пунктів, які містять загальні норми і принципи цієї форми роботи працівників: визначення суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування і збільшення обсягу робіт, виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника, а також перелік керівних працівників підприємств, яким зазначені доплати не можуть провадитись.

Стосовно оформлення та оплати тимчасового замісництва, то у своєму листі виклали всі ті норми, які стосуються зазначеного питання.