МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 1 квітня 2010 р. № 91/18/99-10

Щодо обчислення середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах

1. Відповідно до абзацу першого пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266, із змінами (далі — Порядок), розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень), та добровільно застрахованих осіб), є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.

Місяці розрахункового періоду, в яких застрахована особа не працювала з першого до першого числа місяця з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком), виключаються з розрахункового періоду (абзац п’ятий пункту 4 Порядку), і для розрахунку страхових виплат суми матеріальної допомоги, винагороди за вислугу років та премії, які були нараховані в цих місяцях, не можуть бути враховані.

Згідно з абзацом другим пункту 9 Порядку у разі коли застрахована особа частину місяця в розрахунковому періоді не працювала з поважних причин (зокрема, через тимчасову непрацездатність) пропорційно відпрацьованому часу для обчислення середньої заробітної плати враховуються заохочувальні та компенсаційні виплати, що мають разовий характер, не передбачені актами законодавства або провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Винагорода за вислугу років, що має систематичний характер, не належить до разових виплат.

2. Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата (дохід) не може перевищувати максимальну суму (граничну величину) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) та оподатковуваного доходу (прибутку), з яких сплачуються страхові внески, в розрахунку на один день (годину), яка відповідно до частини другої пункту 14 Порядку обчислюється шляхом ділення встановленого її розміру в останньому місяці розрахункового періоду на:

норму робочого часу цього місяця, встановлену у структурному підрозділі, в якому працює застрахована особа (при 40-годинному робочому тижні ця норма відповідатиме установленій в листі Мінпраці), або за індивідуальним графіком роботи особи (для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності);

на середньомісячну кількість календарних днів (30, 44) — для розрахунку допомоги по вагітності та пологах.

3. Відповідно до абзацу другого пункту 9 Порядку у випадку, якщо застрахована особа частину місяця в розрахунковому періоді не працювала з поважних причин, виплати, що мають разовий характер, враховуються пропорційно відпрацьованому часу. Тому ці виплати для їх пропорційного врахування в розрахунок середнього заробітку, в тому числі для обчислення допомоги по вагітності та пологах, необхідно ділити на робочі дні аналогічно розрахунку середньої зарплати для обчислення страхових виплат за страхуванням на випадок безробіття, які також обчислюються за 1 календарний день (приклад 1 розділу «До пункту 14 Порядку» додатка 1 до Порядку).