На які особливості слід зважати, влаштовуючись на роботу за сумісництвом? Чи має працівник-сумісник право на відпустку? Як і де при цьому має зберігатися трудова книжка? Ці запитання часто містяться у зверненнях громадян до Міністерства праці та соціальної політики. Про роботу за сумісництвом — коментар директора департаменту з питань державного регулювання заробітної плати та умов праці Міністерства праці та соціальної політики України Олександра ТОВСТЕНКА.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. Ця норма закону дозволяє працівникам, крім основного трудового договору, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом.

Сумісництво визначається як виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж чи на іншому підприємстві, установі, організації чи у громадянина по найму. Тобто працівник не може виконувати в один і той же час (наприклад, з 9-00 до 18-00) роботу як за основним місцем роботи, так і на місці роботи за сумісництвом.

У сфері недержавної форми власності сумісництво не регламентується, є лише дозвіл на роботу за сумісництвом, встановлений ст. 21 КЗпП. Тут обмеження на сумісництво можуть бути встановлені у колективному договорі, а також у трудовому договорі, що являється для працівника основним. Частина друга статті 21 КЗпП не обмежує сумісництво ні за кількістю трудових договорів про роботу за сумісництвом, які може укласти працівник, ні за тривалістю робочого часу роботи, яку працівник поєднує з основною.

Робота за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 р. № 245 та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Мінпраці, Мін’юсту та Мінфіну від 28.06.1993 р. № 43, зареєстрованого в Мін’юсті 30.06.1993 р. за № 76.

Тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Згідно з частиною третьою пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.93 р. № 58, на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.

Запис про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника і зазначається у трудовій книжці окремим рядком (пункт 2.14 Інструкції).

Тому при прийнятті на роботу за сумісництвом працівник зобов’язаний пред’явити роботодавцю паспорт, оскільки трудова книжка знаходиться за місцем основної роботи. Якщо робота потребує спеціальних знань, то роботодавець вправі вимагати пред’явлення диплому чи іншого документа, що підтверджує наявність відповідної освіти чи професійної підготовки. Надання дозволу чи будь-якого іншого документа з основного місця роботи при вступі на роботу за сумісництвом не потрібно.

Слід зазначити, що працівники-сумісники мають право на відпустку нарівні з іншими працівниками. Відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. Оплата відпустки чи виплата компенсації за невикористану відпустку провадиться сумісникам відповідно до чинного законодавства.

По матеріалам Міністерства праці
та соціальної політики України