Законодавством заборонено звільняти працівника під час його відпустки або тимчасової непрацездатності лише в разі розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (ч. 3 ст. 40 КЗпП).

Якщо ж ініціатором розірвання трудового договору є сам працівник, то згідно зі ст. 38 КЗпП він має письмово попередити роботодавця про це за два тижні. Інших обмежень законодавством не встановлено.

Це означає, що працівник має право подати письмову заяву про звільнення за власним бажанням як під час перебування у відпустці, так і в період тимчасової непрацездатності.

Основні правила та строки:

• Загальний порядок: після отримання від працівника (який перебуває у відпустці) заяви про звільнення за власним бажанням без поважних причин, роботодавець зобов’язаний розірвати трудовий договір через два тижні.
  
  
• Звільнення у бажаний строк (за наявності поважних причин): якщо працівник у заяві вказує на неможливість продовжувати роботу з поважних причин (переїзд на нове місце проживання, переведення чоловіка/дружини на роботу в іншу місцевість, медичний висновок про неможливість проживання в цій місцевості, вступ до навчального закладу тощо), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник (ч. 1 ст. 38 КЗпП).
  
  
• Особливості під час воєнного стану (ст. 4 Закону № 2136-IX): у період дії воєнного стану працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням у строк, вказаний у заяві (без 2-тижневого відпрацювання), якщо в районі розташування підприємства ведуться бойові дії та є загроза для життя і здоров’я.