Угода сторін (п. 1 частини першої ст. 36 Кодексу законів про працю України; далі — КЗпП) є однією з найпоширеніших підстав припинення трудового договору. Ініціювати припинення трудового договору за цією підставою може як працівник, так і роботодавець.

Наприклад, працівник може ініціювати звільнення поданням роботодавцеві відповідної заяви, а роботодавець — через направлення працівникові повідомлення про запропоноване звільнення за угодою сторін.

Ініціатива щодо звільнення може бути висловлена й усно, оскільки законодавством не передбачено обов’язкового оформлення відповідного письмового документа.

Отже, основною умовою звільнення з роботи за угодою сторін є домовленість між працівником і роботодавцем, яку доречно зафіксувати документально.

Найбільш ефективним є фіксування згоди сторін в окремій письмовій угоді про припинення трудового договору.

У наказі про звільнення за угодою сторін, зокрема, зазначають:

• підставу звільнення з посиланням на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП;
• дату звільнення, про яку домовилися сторони.

Працівника ознайомлюють з наказом під підпис.

Слід зауважити, що у разі припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП законодавець не вимагає особливих процедур, таких як попередження про звільнення, виплата вихідної допомоги, 2-тижневе відпрацювання.

Вас може зацікавити
	Авторський дистанційний курс підвищення кваліфікації кадровиків від Вікторії Ліпчанської. Вищий рівень Курс, після якого ви працюєте не «за інструкцією», а як професіонал, що мислить на кілька кроків уперед! За результатами успішного проходження навчання: Свідоцтво державного зразка! Термін повного курса — 3 місяці. Протягом всього періоду навчання всі учасники можуть ставити запитання, які виникають у них під час опанування лекційного матеріалу або під час професійної діяльності. Придбати курс

Вікторія Ліпчанська