Робота за сумісництвом є поширеною формою зайнятості в Україні. Вона дозволяє працівникам отримувати додатковий дохід, а роботодавцям — залучати необхідних фахівців без оформлення їх на повний робочий час. Водночас така форма праці має свої особливості, які необхідно враховувати.
Що таке робота за сумісництвом?
Відповідно до статті 1021 Кодексу законів про працю України та статті 19 Закону України «Про оплату праці», сумісництвом є виконання працівником, крім основної роботи, іншої оплачуваної роботи на умовах окремого трудового договору у вільний від основної роботи час.
Іншими словами, працівник має основне місце роботи та одночасно може працювати ще в одного або декількох роботодавців.
Види сумісництва
Законодавство розрізняє два види сумісництва:
Внутрішнє — коли працівник виконує іншу роботу у того самого роботодавця.
Зовнішнє — коли працівник працює за окремим трудовим договором в іншого роботодавця.
Чи є обмеження щодо кількості місць роботи?
Ні. Чинне законодавство не встановлює обмежень щодо кількості роботодавців, у яких працівник може працювати за сумісництвом. Головна умова — така робота повинна виконуватися у вільний від основної роботи час.
Як оформлюється працівник?
Працівник за сумісництвом оформлюється так само, як і основний працівник:
укладається трудовий договір;
видається наказ (розпорядження) про прийняття на роботу;
до початку роботи роботодавець подає повідомлення до ДПС про прийняття працівника;
працівник користується всіма трудовими гарантіями, передбаченими законодавством.
Робочий час
Основна особливість сумісництва полягає в тому, що робота виконується лише у вільний від основної роботи час.
Працівник може працювати:
на умовах неповного робочого часу;
на повний робочий день, якщо це не збігається з графіком роботи за основним місцем роботи (наприклад, у вихідні або після завершення основної роботи).
Оплата праці
Працівникам-сумісникам заробітна плата виплачується за фактично виконану роботу або відпрацьований час відповідно до умов трудового договору.
Якщо працівник працює на умовах неповного робочого часу, оплата здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
На сумісників поширюються всі державні гарантії щодо оплати праці, включаючи мінімальні гарантії, оплату роботи у святкові та нічні години, індексацію тощо.
Відпустка
Працівники, які працюють за сумісництвом, мають право на:
щорічну основну відпустку;
додаткові відпустки (за наявності підстав);
соціальні відпустки;
відпустку без збереження заробітної плати у випадках, передбачених законом.
Бажано, щоб відпустка за сумісництвом збігалася з відпусткою за основним місцем роботи, однак це не є обов’язковою вимогою законодавства.
Лікарняні
Працівник, який працює за сумісництвом, має право на оплату тимчасової непрацездатності за кожним місцем роботи відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, якщо виконані встановлені законом умови.
Чи можна звільнити сумісника простіше?
Ні. На працівників, які працюють за сумісництвом, повністю поширюються норми КЗпП щодо припинення трудового договору.
Звільнення здійснюється лише на підставах, визначених законодавством, із дотриманням усіх гарантій працівника.
Хто не може працювати за сумісництвом?
Для окремих категорій працівників законодавством встановлені спеціальні обмеження.
Зокрема, вони передбачені законами щодо:
державних службовців;
посадових осіб органів місцевого самоврядування;
суддів;
прокурорів;
інших осіб, діяльність яких пов’язана із запобіганням конфлікту інтересів.
Такі обмеження встановлюються спеціальними законами, а не КЗпП.
Сумісництво чи суміщення: у чому різниця?
Ці поняття часто плутають, хоча вони мають різний правовий зміст:
Сумісництво — це окремий трудовий договір і виконання іншої роботи у вільний від основної роботи час.
Суміщення професій (посад) — це виконання додаткової роботи у межах робочого часу за основною посадою без укладення нового трудового договору з доплатою.
Висновок
Робота за сумісництвом є законним способом поєднання кількох місць роботи та отримання додаткового доходу. Працівники-сумісники мають практично такі самі трудові права, як і працівники за основним місцем роботи: право на оплату праці, відпустку, лікарняні та соціальні гарантії. Водночас роботодавцям важливо правильно оформлювати таких працівників, укладаючи окремий трудовий договір і дотримуючись вимог трудового законодавства.
Ласкаво просимо
Реклама
Реклама