Працівник, який був мобілізований до лав Сил оборони України та перебуває у статусі самовільного залишення військової частини (далі — СЗЧ), може припинити трудові відносини з роботодавцем за власним бажанням або за угодою сторін. При цьому сам факт перебування військовослужбовця у СЗЧ не створює додаткових ризиків для підприємства.

Законодавство не забороняє звільнення працівника, який проходить військову службу в особливий період, якщо ініціатива такого звільнення виходить саме від нього.

Зокрема, припинення трудового договору за угодою сторін передбачене пунктом 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП). Таке звільнення не вважається звільненням з ініціативи роботодавця.

Водночас роботодавець не може самостійно ініціювати припинення трудових відносин із мобілізованим працівником, оскільки за ним зберігаються гарантії, передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП України.

Ця норма передбачає збереження за працівниками, призваними на військову службу під час особливого періоду, місця роботи та посади.

Також можливість звільнення мобілізованого працівника за власним бажанням підтверджується позицією Міністерства соціальної політики України, викладеною у листі від 14.02.2015 р. № 1911/0/14-15/06.

Якщо працівник хоче звільнитися за власним бажанням, він має подати відповідну письмову заяву.

Відповідно до статті 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, попередивши роботодавця за два тижні. Якщо є поважні причини, роботодавець повинен звільнити працівника у строк, про який він просить.

Після отримання заяви роботодавець видає наказ про звільнення із зазначенням підстави — за власним бажанням або за угодою сторін. Самовільне залишення військової частини не припиняє статус мобілізованого працівника і не є підставою для автоматичного позбавлення його трудових гарантій. Тобто навіть якщо військовослужбовець перебуває у СЗЧ, роботодавець не отримує права звільнити його за власною ініціативою. Факт порушення військової дисципліни може мати наслідки у сфері військового законодавства, однак не змінює порядок припинення трудових відносин із цивільним роботодавцем.

За умови, що звільнення відбувається виключно за заявою працівника і без примусу з боку підприємства, ризиків для роботодавця немає. Порушенням буде ситуація, коли роботодавець сам пропонує або змушує мобілізованого працівника написати заяву на звільнення, оскільки це може розцінюватися як порушення гарантій, встановлених статтею 119 КЗпП України.

Самовільне залишення військової частини під час воєнного стану має не лише кримінально-правові наслідки, а й безпосередньо впливає на фінансове забезпечення військовослужбовця. Із моменту самовільної відсутності припиняються виплати, втрачається право на низку соціальних гарантій, а період перебування поза службою не зараховується до вислуги років.

Вас може зацікавити
	Консультації з питань військового обліку Досвідчений експерт дасть відповідь щодо питань військового обліку, розбере конкретну ситуацію клієнта і роз’яснить з урахуванням чинного законодавства й усіх нововведень. Гарантуємо індивідуальний підхід і конфіденційність. Отримати консультацію