За загальним правилом, працівники отримують право на щорічну основну і додаткові відпустки після шести місяців безперервної роботи. Це передбачено ч. 1 ст. 6 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504). Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш, як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Роботодавець може надати відпустку і раніше, тобто до закінчення шести місяців безперервної роботи на підприємстві незалежно від фактично відпрацьованого часу. Закон № 504 не обмежує роботодавця у прийнятті такого рішення.
Якщо ж роботодавець вважає, що надавати працівнику відпустку наперед немає можливості (наприклад у зв’язку із великими обсягами роботи, відсутністю працівників, які можуть замінити відсутнього тощо), то працівник може скористатися положеннями ч. 6 ст. 10 Закону № 504, яка передбачає, що у разі надання працівникові щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу.
Законом передбачені випадки, коли роботодавець зобов’язаний надати відпустку повної тривалості раніше шести місяців роботи. У ч. 7 та 8 ст. 10 Закону № 504 встановлено, що щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються:
жінкам — перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
особам з інвалідністю;
особам віком до вісімнадцяти років;
чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;
особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;
сумісникам — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;
в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
Працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, за їхнім бажанням надається щорічна відпустка або її частина (не менш як 12 календарних днів) для супроводження дитини до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.
Відповідно до ч. 9 ст. 10 Закону № 504 щорічні відпустки у другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.
Вас може зацікавити
Книга обліку щорічних і додаткових відпусток
Книга обліку щорічних і додаткових відпусток працівників містить рекомендації щодо її ведення з метою якісного обліку та здійснення оперативного контролю наданих відпусток, а також задля використання її даних для підготовки квартальної і річної звітності.
Ласкаво просимо
Реклама
Реклама