Законодавство визначає певні умови надання щорічної відпустки для працівника, якого нещодавно прийняли на роботу. З’ясуємо, що саме передбачено такими умовами та наскільки вони є обов’язковими для роботодавця.

Умови надання

Як зазначено в ч. 1 ст. 6 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504), щорічну основну відпустку надають працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічують із дня укладення трудового договору.

Зазвичай після працевлаштування на нове місце роботи отримати відпустку такої тривалості працівник може в перший рік роботи лише після того, як відпрацює пів року. Адже відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону № 504:

«Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві».

Чи має роботодавець обов’язково дотримуватись цієї умови? Ні, адже мова йде про його право скористатися можливістю надавати відпустку повної тривалості новоприйнятому працівнику лише після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві. Тобто роботодавець може піти назустріч працівникові й надати йому відпустку потрібної тривалості, якщо для цього є поважні причини.

З іншого боку, якщо роботодавець не бажає або не має можливості надати працівникові відпустку повної тривалості «авансом», то діє загальне правило надання відпустки в таких ситуаціях, передбачене ч. 6 ст. 10 Закону № 504:

«У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті».

Як визначити тривалість відпустки для новоприйнятого працівника?

Для обчислення кількості днів щорічної основної відпустки, які належать працівнику за відповідний робочий рік з урахуванням фактично відпрацьованого часу, можна керуватися формулами, наведеними в листах Мінпраці від 24.06.2011 р. № 208/13/116-11 та Мінсоцполітики від 27.03.2013 р. № 321/13/84-13, зокрема:

«Визначаємо кількість днів щорічної відпустки, які припадають на один календарний день без врахування святкових і неробочих днів в цілому за рік (24 к. д. відпустки: (36 – 10) = 0,0674 к. д.). Потім одержаний результат множимо на кількість календарних днів без врахування святкових і неробочих днів, відпрацьованих працівником у робочому періоді з 05.05.2011 р. по 24.06.2011 р. включно.
Кількість днів щорічної відпустки в цьому випадку становитиме (з урахуванням правил округлення) 3 календарних дні (0,0674 к. д. х 49 днів = 3,3 к. д.)».

Оскільки відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX у період дії воєнного стану не є застосовною норма ст. 73 КЗпП, то святкові та неробочі дні під час надання відпустки враховують як звичайні календарні дні. Воєнний стан наразі продовжено до 14 травня 2024 року відповідно до Указу Президента України від 05.02.2024 р. № 49/2024, тому враховуємо лише 6 святкових і неробочих днів у 2024 році (за період із 14 травня по 31 грудня 2024 року). Після продовження воєнного стану кількість святкових і неробочих днів у 2024 році зменшиться, що потрібно брати до уваги під час розрахунків.

Водночас завважте, що 2024 рік є високосним роком. Тому для новоприйнятих працівників, для яких їх перший робочий рік на підприємстві розпочався до або з 29 лютого цього року, загальна тривалість календарних днів у поточному робочому році становить 366. І відповідно, для тих, хто працевлаштувався після 29 лютого, кількість днів — 365.

Приклад

Умова:

Працівник, якого прийняли на роботу 26.02.2024, звернувся із заявою про надання йому щорічної відпустки тривалістю 12 календарних днів із 18.03.2024.

Рішення:

Фактично на період із 26.02.2024 по 06.05.2024 працівником відпрацьовано період, на який припадає 70 календарних днів.

Тривалість щорічної основної відпустки, яка є пропорційною до відпрацьованого часу, обчислюємо за формулою:
24 к. дн. : (366 к. дн. – 6 к. дн.) = 0,0667 к. дн.

Отже, працівнику належить відпустка тривалістю:
70 к. дн. х 0,0667 = 4,67 к. дн., тобто з округленням 5 к. дн.

Якщо роботодавець не заперечує проти того, щоб надати працівнику відпустку тривалістю 12 днів (тобто частково відпустку надають авансом), то така відпустка може бути надана.

Відпустка без обмеження тривалості в перший рік роботи

Закон № 504 передбачає низку випадків, коли за бажанням працівника роботодавець зобов’язаний надати працівнику відпустку повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи в перший рік роботи на даному підприємстві. Такі правила відповідно до ч. 7 ст. 10 діють у разі надання відпусток:

• жінкам — перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;
• жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
• особам з інвалідністю;
• особам віком до 18 років;
• чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;
• особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;
• сумісникам — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
• працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах і бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних й інших робіт, передбачених навчальною програмою;
• працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
• батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;
• в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Щорічні відпустки в другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року (ч. 9 ст. 10 Закону № 504).

Оплата відпустки: приклади розрахунків

З’ясуймо, як правильно обчислювати середньоденну зарплату для нарахування відпускних новоприйнятому працівнику.

За загальним правилом право працівника на щорічні основну й додаткові відпустки повної тривалості в перший рік роботи настає після шести місяців безперервної роботи на певному підприємстві (ч. 5 ст. 10 Закону № 504). А в разі надання працівникові відпустки до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи на підприємстві, її тривалість визначають пропорційно до відпрацьованого часу.

Утім, роботодавець, якщо є така можливість, може піти назустріч працівникові й надати йому відпустку потрібної тривалості.

У таких випадках розрахунок середньоденної заробітної плати проводять за розрахунковий період, визначений виходячи з відпрацьованого працівником часу відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100 (далі — Порядок № 100):

«Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи — підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога».

Тож якщо працівник відпрацював хоча б один повний календарний місяць, то розрахунковий період складається з повних календарних місяців перед місяцем надання відпустки.

Приклад 1

Умова:

Працівник, працевлаштований на підприємство з 3 лютого 2025 року (перший робочий день місяця), подав заяву про надання щорічної відпустки з 30 квітня 2025 року тривалістю 10 календарних днів. Заробітна плата — 20 000 грн щомісячно.

Рішення:

Розрахунковий період визначаємо відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку № 100. Також враховуємо, що коли працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць треба враховувати до розрахункового періоду як повний (п. 2 Порядку № 100).

Отже, розрахунковим періодом буде лютий — березень, який налічує 59 к. дн.

Середньоденна заробітна плата становитиме:
(20 000 грн + 20 000 грн) : 59 к. дн. = 677,97 грн.

Якщо ж у працівника немає жодного повного відпрацьованого місяця (наприклад, відпустка надається через 2 тижні після прийняття на роботу), то розрахунок треба робити на підставі умовного 12-місячного періоду. У таких випадках керуємося абз. 8 п. 2 Порядку № 100:

«Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього-п’ятого пункту 4 цього Порядку».

Тобто розрахунки треба проводити з установленого у трудовому договорі посадового окладу (див. також лист Мінекономіки від 13.02.2024 р. № 4707-05/10901-09). Водночас середню заробітну плату нараховують за допомогою множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду (п. 4 Порядку 100).

Приклад 2

Умова:

Працівник, працевлаштований на підприємство з 1 квітня 2025 року, подав заяву про надання щорічної відпустки з 1 травня 2025 року тривалістю 2 календарні дні. Посадовий оклад — 20 000 грн щомісячно.

Рішення:

Середньоденна заробітна плата становитиме:
20 000 грн х 12 місяців : 365 к. дн. = 657,53 грн.

Вас може зацікавити Книга обліку наказів з персоналу Придбати Журнал «КАДРОВИК.UA» Придбати Книга обліку щорічних і додаткових відпусток Придбати

Інна Журавська