У сучасних умовах ведення бізнесу в Україні співпраця з фізичними особами — підприємцями стала одним із найпоширеніших інструментів організації роботи. Такий формат дозволяє компаніям залишатися гнучкими, оптимізувати витрати та оперативно залучати спеціалістів для виконання окремих завдань чи проєктів.

Водночас за зовнішньою простотою та зручністю цієї моделі приховується суттєвий юридичний ризик, який дедалі частіше стає предметом уваги контролюючих органів, зокрема Державної податкової служби та Держпраці. Мова йде про можливість перекваліфікації цивільно-правових відносин із ФОП у трудові відносини.

Проблематика полягає в тому, що сама по собі наявність укладеного договору з ФОП ще не гарантує, що такі відносини будуть визнані саме господарськими. Контролюючі органи при перевірках оцінюють не лише формальну сторону співпраці, а й її фактичний зміст: як саме організована робота, чи існує підпорядкування, чи встановлюється графік, чи є ознаки регулярної виплати винагороди, подібної до заробітної плати.

Якщо за результатами такого аналізу буде встановлено, що за своєю суттю відносини відповідають ознакам трудових, це може мати серйозні правові та фінансові наслідки для бізнесу.

Особливої актуальності це питання набуває в контексті активізації перевірок та формування сталої судової практики, в якій дедалі чіткіше окреслюються критерії розмежування цивільно-правових і трудових відносин.

Для бізнесу це означає необхідність не лише правильно оформлювати договори, але й вибудовувати реальні відносини з контрагентами таким чином, щоб вони відповідали обраній правовій моделі.

Саме тому розуміння того, за яких умов співпраця з ФОП може бути визнана трудовими відносинами, є критично важливим для мінімізації ризиків, уникнення штрафних санкцій та захисту інтересів компанії. У цій статті ми детально розглянемо підходи контролюючих органів і судів, проаналізуємо ключові ознаки, на які звертається увага під час перевірок, а також окреслимо практичні рекомендації щодо правильного структурування таких відносин.

Яка співпраця з ФОП має ознаки трудових відносин?

Співпраця з фізичними особами — підприємцями (ФОП) залишається одним із найпоширеніших інструментів організації бізнес-процесів. Водночас, така модель взаємодії перебуває під пильною увагою контролюючих органів, адже нерідко використовується для фактичного оформлення трудових відносин поза межами трудового законодавства.

У разі встановлення ознак найманої праці відносини можуть бути перекваліфіковані, що тягне за собою донарахування податків, штрафні санкції та інші правові наслідки.

Визначальним у таких спорах є не формальне найменування договору, а його реальний зміст та фактичні обставини виконання. Саме на цьому неодноразово наголошував Верховний Суд, формуючи підхід до розмежування трудових та цивільно-правових відносин.

Ключовою ознакою трудових відносин є організаційна залежність особи від замовника. Якщо ФОП працює за встановленим графіком, підпорядковується внутрішнім правилам трудового розпорядку, виконує вказівки керівника, веде облік робочого часу та інтегрований у внутрішні процеси компанії, такі відносини набувають ознак трудових.

У постановах Верховного Суду від 14.05.2020 р. у справі № 640/1099/19, від 06.10.2021 р. у справі № 420/502/19 та від 15.12.2021 р. у справі № 814/1435/18 підкреслено, що саме підпорядкування та виконання функцій у межах організаційної структури підприємства є визначальними критеріями трудових відносин.

Не менш важливим є питання самостійності виконавця. Підприємницька діяльність передбачає свободу у виборі способів виконання робіт, можливість залучення третіх осіб, самостійну організацію процесу. Якщо ж ФОП виконує роботу особисто, не може делегувати завдання, а всі рішення щодо способу виконання фактично визначаються замовником, це свідчить про відсутність підприємницького ризику та самостійності, притаманної господарським відносинам.

Окремий блок критеріїв стосується порядку оплати. Для трудових відносин характерною є систематична виплата винагороди, яка не залежить від конкретного результату, а має ознаки заробітної плати (фіксована сума, авансування, премії).

Натомість у цивільно-правових відносинах оплата повинна здійснюватися за конкретний результат, який має бути належним чином зафіксований. Верховний Суд у постанові від 14.11.2018 р. у справі № 826/1432/17 прямо зазначив, що ключовим елементом цивільно-правових відносин є наявність акта приймання-передачі, який підтверджує передання індивідуалізованого результату виконаних робіт чи наданих послуг.

Відсутність такого акта або його формальний характер свідчить про ризик перекваліфікації відносин.

Більше того, у цій же постанові суд наголосив на необхідності комплексного дослідження змісту правовідносин.

Зокрема, без з’ясування того, чи мають послуги організаційно-господарський характер, чи відповідають вони видам діяльності ФОП, чи є їх придбання обґрунтованим у межах господарської діяльності замовника та чи переслідує воно ділову мету (отримання прибутку), а також без аналізу того, чи не входять такі функції до посадових обов’язків працівника відповідно до посадових інструкцій, висновок про тотожність функцій ФОП і працівника є передчасним.

Таким чином, суд підкреслює необхідність оцінки економічної суті операції, а не лише її формального оформлення.

Важливим індикатором є також спосіб визначення винагороди. Якщо у договорі фігурують формулювання, притаманні оплаті праці (наприклад, «місячний оклад», «премія»), без прив’язки до конкретного обсягу чи результату робіт, це свідчить про підміну трудових відносин цивільно-правовими.

Аналогічно, використання у договорі назв посад відповідно до Класифікатора професій (бухгалтер, менеджер, водій тощо) також розглядається судами як ознака трудових відносин.

Тривалість і сталість співпраці також мають значення. Якщо договір укладається на невизначений строк або формально є строковим, але фактично безперервно пролонгується протягом тривалого часу без конкретизації обсягу робіт, це свідчить про характер відносин, типовий для трудового договору.

Окрему увагу слід приділити економічній залежності ФОП. У випадку, коли основна частина доходу підприємця формується за рахунок одного замовника, це може свідчити про відсутність реальної підприємницької діяльності та наявність прихованих трудових відносин.

Судова практика також враховує такі ознаки, як забезпечення робочого місця замовником, надання обладнання, дотримання правил охорони праці, а також можливість застосування дисциплінарної відповідальності.

У трудових відносинах праця є юридично несамостійною і здійснюється в межах організаційної структури роботодавця, тоді як у цивільно-правових відносинах сторони є рівними, а відповідальність визначається договором.

При цьому Верховний Суд у низці рішень (зокрема, постанови від 08.05.2018 р. у справі № 127/21595/16-ц, від 04.07.2018 р. у справі № 820/1432/17, від 13.06.2019 р. у справі № 815/954/18 та від 25.11.2021 р. у справі № 826/14117/14) наголошує, що визначальною ознакою цивільно-правових відносин є саме результат, який має бути конкретним, вимірюваним і відображеним в актах приймання-передачі із зазначенням кількісних та якісних характеристик виконаних робіт чи наданих послуг.

Крім того, суди досліджують економічну доцільність укладення договору з ФОП: чи відповідають послуги видам діяльності підприємця, чи є вони необхідними для господарської діяльності замовника, та чи мають ділову мету. Якщо встановлюється, що функції ФОП фактично дублюють обов’язки штатного працівника, це підсилює позицію щодо наявності трудових відносин.

Таким чином, основною відмінністю цивільних відносин є орієнтація на результат, самостійність виконавця та відсутність підпорядкування, тоді як трудові відносини характеризуються процесом праці, інтеграцією у діяльність роботодавця та організаційною залежністю.

З урахуванням сформованої судової практики, бізнесу варто приділяти особливу увагу не лише формальному оформленню договорів з ФОП, а й фактичній моделі взаємодії.

Неправильне структурування відносин створює ризик їх перекваліфікації з відповідними податковими донарахуваннями, штрафами та іншими негативними наслідками.

Які ризики для працівника несе співпраця з роботодавцем як ФОП?

Оформлюючись як фізична особа-підприємець, особа фактично змінює свій правовий статус із найманого працівника на незалежного суб’єкта господарювання. Це означає, що взаємовідносини з компанією більше не регулюються нормами трудового законодавства, а будуються виключно на підставі цивільно-правового договору.

У такій моделі відсутні базові соціальні гарантії, які держава забезпечує працівникам. Зокрема, особа не має права на оплачувану щорічну відпустку, лікарняні виплати або допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами. Також не застосовуються гарантії щодо мінімального рівня оплати праці, компенсації за понаднормову роботу чи інших трудових виплат, передбачених законодавством.

Важливо розуміти, що у відносинах із ФОП відсутній і механізм соціального захисту, притаманний трудовим правовідносинам. Йдеться, зокрема, про страхування на випадок тимчасової непрацездатності чи нещасного випадку на виробництві. Фактично ризики втрати доходу у разі хвороби або інших обставин покладаються виключно на самого підприємця.

Окрему увагу слід звернути на питання стабільності співпраці. На відміну від трудового договору, який передбачає певні гарантії при звільненні, договір із ФОП може бути припинений у значно спрощеному порядку — відповідно до його умов. На практиці це означає, що співпраця може бути завершена без попередження або із мінімальним строком повідомлення, без виплати вихідної допомоги чи інших компенсацій.

Практика показує, що компанії у договорах з ФОП, як правило, не передбачають жодних додаткових соціальних гарантій. Оплата здійснюється виключно за фактично виконані роботи або надані послуги, а отже у періоди відсутності завдань або неможливості працювати дохід фактично відсутній.

Крім того, на особу як на підприємця покладається повний обсяг податкових та облікових обов’язків. ФОП самостійно відповідає за правильність нарахування і сплату податків, зокрема єдиного податку та єдиного соціального внеску, подання звітності, ведення обліку доходів, відкриття та використання підприємницького рахунку, а також належне документальне оформлення господарських операцій, включаючи складання актів виконаних робіт або наданих послуг.

Будь-які порушення у цій сфері тягнуть за собою фінансову відповідальність у вигляді штрафів і пені. На відміну від найманого працівника, за якого податкові та звітні обов’язки виконує роботодавець, фізична особа-підприємець несе повну відповідальність за свою діяльність самостійно.

Таким чином, співпраця у форматі ФОП передбачає значно вищий рівень самостійності, але водночас і підвищений рівень ризиків, пов’язаних із відсутністю соціальних гарантій, стабільності доходу та необхідністю самостійного виконання усіх податкових і адміністративних обов’язків.

Як контролюючі органи можуть виявити приховані трудові відносини?

Перевірки суб’єктів господарювання з метою виявлення прихованих трудових відносин між замовником та фізичною особою-підприємцем здійснюються насамперед Державною службою України з питань праці у взаємодії з Державною податковою службою України.

На первинному етапі контролюючі органи застосовують аналітичний підхід, використовуючи власні інформаційні ресурси, а також дані Пенсійного фонду України.

У межах такого аналізу особлива увага приділяється фізичним особам-підприємцям, які протягом тривалого періоду отримують дохід переважно або виключно від одного контрагента, при цьому сплачуючи мінімальний розмір єдиного соціального внеску.

Такі обставини розцінюються як потенційний індикатор відсутності реальної підприємницької діяльності та можуть стати підставою для подальших контрольних заходів.

Підставою для проведення інспекційного відвідування можуть бути не лише результати аналітичного відбору, але й звернення фізичних осіб, у тому числі анонімні повідомлення, а також інформація, отримана з внутрішніх систем ризик-аналізу контролюючих органів.

На практиці доволі поширеними є ситуації, коли ініціатором перевірки виступає сам виконавець, який фактично перебуває у відносинах, що мають ознаки трудових.

Інспекційне відвідування, як правило, здійснюється без попереднього повідомлення суб’єкта господарювання. У ході перевірки інспектори Держпраці досліджують фактичні умови організації роботи, зокрема наявність фізичної присутності ФОП у приміщенні компанії, дотримання ним визначеного графіка, користування корпоративною інфраструктурою та включеність у внутрішні процеси підприємства.

Окремо аналізуються документи, що можуть свідчити про наявність трудових відносин, зокрема табелі обліку робочого часу, графіки відпусток, внутрішні накази, а також інші елементи організації праці.

Паралельно Державна податкова служба України здійснює фінансовий аналіз діяльності сторін правовідносин. Зокрема, перевіряються банківські операції компанії-замовника та ФОП, характер і періодичність виплат, наявність регулярних платежів у фіксованому розмірі, що можуть свідчити про виплату заробітної плати.

Також оцінюється, чи несе ФОП витрати, характерні для самостійної господарської діяльності, а також чи існує фактична відокремленість його діяльності від діяльності замовника, у тому числі за адресою здійснення діяльності.

Окремо слід звернути увагу, що згідно з абзацом 8 статті 265 Кодексу законів про працю, недопущення інспекторів до проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених працівників тягне за собою застосування значних фінансових санкцій у розмірі шістнадцяти мінімальних заробітних плат (у 2026 році це 138 352 грн), що додатково підвищує ризики для бізнесу у випадку конфліктних ситуацій із контролюючими органами.

У разі встановлення сукупності ознак, характерних для трудових відносин, Держпраця робить висновок про їх фактичну наявність, оформлює результати перевірки відповідним актом та видає припис про усунення порушень.

Надалі такі висновки можуть слугувати підставою для донарахування податків, застосування штрафних санкцій та, у разі спору, бути використані як доказ у судовому процесі.

Наслідки виявлення прихованих трудових відносин

Виявлення прихованих трудових відносин має комплексні правові та фінансові наслідки як для компанії-замовника, так і для самого ФОП. При цьому основний тягар відповідальності, як правило, покладається саме на бізнес, однак і для виконавця така ситуація не проходить без негативних наслідків.

Для компанії ризики є найбільш суттєвими. У разі встановлення факту використання праці неоформлених працівників контролюючі органи застосовують фінансові санкції відповідно до ст. 265 КЗпП України.

У разі встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору застосовується штраф у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за кожного працівника. Станом на 2026 рік це становить 86 470 грн за одну особу.

Якщо ж порушення вчинене повторно протягом двох років, штраф зростає до 30 мінімальних заробітних плат, тобто 259 410 грн за кожного працівника.

Водночас варто враховувати, що Кодекс законів про працю України передбачає певне пом’якшення відповідальності для окремих категорій бізнесу.

Зокрема, для фізичних осіб — підприємців на спрощеній системі оподаткування (1–3 групи єдиного податку) за перше порушення, пов’язане з фактичним допуском працівника до роботи без оформлення трудового договору, може застосовуватися попередження замість штрафу.

Однак така «пільга» не є універсальним захистом. На практиці застосування попередження залежить від конкретних обставин справи та підходу контролюючого органу. За наявності сукупності ознак прихованих трудових відносин і значного обсягу порушень ризик застосування саме штрафних санкцій, а не попередження, залишається високим.

Крім штрафів у сфері трудового законодавства, виникають також податкові наслідки. Державна податкова служба, визнавши виплати ФОП фактично заробітною платою, має право перекваліфікувати такі суми у фонд оплати праці.

Це означає донарахування податку на доходи фізичних осіб (18%) та військового збору (5%) з усіх виплачених сум, а також відповідних штрафних санкцій і пені. У результаті компанія фактично змушена «заднім числом» виконати обов’язки податкового агента.

З огляду на тривалість співпраці та кількість залучених ФОП, суми донарахувань можуть бути значними. Особливо ризиковими є моделі, де підприємці системно залучаються до виконання функцій штатних працівників.

У таких випадках фінансове навантаження на бізнес може досягати мільйонів гривень. Більше того, за наявності значних сум недоплачених податків можливе порушення питання про притягнення посадових осіб до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків.

Для самого ФОП прямі фінансові санкції застосовуються значно рідше, оскільки формально він виконує свої податкові обов’язки як підприємець. Водночас опосередковані наслідки можуть бути доволі відчутними.

Насамперед, у разі перевірки співпраця з компанією зазвичай припиняється негайно. Це означає втрату основного джерела доходу без будь-яких гарантій чи компенсацій, які передбачені трудовим законодавством. Договір цивільно-правового характеру, на відміну від трудового, може бути розірваний у спрощеному порядку, часто без попередження або виплат.

Крім того, ФОП фактично залучається до процесу перевірки як учасник правовідносин: він може надавати пояснення, документи, підтверджувати характер виконуваної роботи. У деяких випадках це створює додаткове навантаження та ризики, пов’язані з необхідністю доведення своєї позиції.

Судова практика у справах щодо перекваліфікації відносин є неоднозначною, однак останні тенденції свідчать про посилення позиції контролюючих органів.

Якщо наявні очевидні ознаки трудових відносин (підпорядкування, систематичні виплати, відсутність підприємницької самостійності), суди все частіше підтримують висновки Держпраці та ДПС.

Водночас у поодиноких випадках компаніям вдавалося довести, що ФОП свідомо обрав модель співпраці як незалежний підрядник і не мав наміру вступати у трудові відносини, що ставало підставою для скасування санкцій.

Для ФОП додатковими ризиками можуть бути й податкові ускладнення. Зокрема, під час перевірок можливе тимчасове блокування підприємницьких рахунків, необхідність надання значного обсягу документів або навіть прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності у разі втрати економічної доцільності її ведення.

Як мінімізувати ризики при укладенні договору з ФОП?

Для мінімізації ризиків перекваліфікації цивільно-правових відносин у трудові ключове значення має не лише правильне формулювання договору, але й фактична модель співпраці між сторонами. Практика контролюючих органів і судів свідчить, що навіть формально бездоганний договір не захищає бізнес, якщо реальні відносини мають ознаки найманої праці.

Передусім, при укладенні договору з ФОП необхідно чітко визначити предмет договору як конкретний результат робіт або послуг, а не процес виконання функцій. Такий результат має бути вимірюваним, індивідуалізованим та підлягати передачі замовнику.

Його доцільно фіксувати в актах приймання-передачі із детальним описом виконаних завдань, зазначенням виду послуг або робіт, а також їх кількісних і якісних характеристик. Саме наявність такого оформленого результату є одним із ключових аргументів на користь цивільно-правового характеру відносин.

Не менш важливим є забезпечення реальної самостійності виконавця. Фізична особа-підприємець повинна самостійно організовувати процес виконання робіт, визначати спосіб досягнення результату, мати можливість залучати інших осіб та не підпорядковуватись внутрішнім правилам компанії.

Відсутність контролю за процесом роботи з боку замовника є принциповою, оскільки контроль за процесом, а не за результатом, є характерною ознакою трудових відносин.

Особливу увагу слід приділити порядку розрахунків. Винагорода за договором має бути прив’язана до фактично виконаних робіт або наданих послуг і підтверджуватися відповідними актами. Систематичні виплати у фіксованому розмірі, незалежно від обсягу чи результату роботи, можуть бути розцінені як виплата заробітної плати, що суттєво підвищує ризик перекваліфікації.

Водночас навіть у разі регулярних платежів важливо, щоб вони були економічно обґрунтовані обсягом фактично наданих послуг.

Окремо варто розмежовувати функціонал працівників і підрядників. Якщо у компанії вже існують штатні посади з аналогічними функціями, доцільно уникати дублювання обов’язків у договорі з ФОП.

Формулювання предмету договору повинно відображати саме підприємницький характер діяльності, а не виконання трудових функцій за певною посадою.

Крім змісту договору, значення має і фактична поведінка сторін. Важливо уникати включення ФОП до внутрішніх процесів компанії, таких як облік робочого часу, корпоративні політики, графіки відпусток або інші елементи, притаманні трудовим відносинам. Взаємодія повинна будуватись як співпраця двох незалежних суб’єктів господарювання, а не як відносини підпорядкування.

Таким чином, мінімізація ризиків перекваліфікації полягає у комплексному підході: належному юридичному оформленні договору, правильному визначенні його предмету, коректному документуванні результатів робіт та відповідній фактичній моделі співпраці.

Лише за умови узгодженості всіх цих елементів можна обґрунтовано довести цивільно-правовий характер відносин та уникнути претензій з боку контролюючих органів.

Підсумки

Співпраця з ФОП сама по собі не є порушенням законодавства та залишається законним і поширеним інструментом організації бізнес-процесів.

Водночас правомірність такої моделі залежить не лише від назви укладеного договору, а насамперед від реального змісту відносин між сторонами.

Саме тому у випадках, коли за договором із ФОП фактично приховується виконання трудової функції в умовах підпорядкування, контролюючі органи та суди можуть дійти висновку про наявність трудових відносин.

Для бізнесу це створює суттєві ризики, пов’язані зі штрафними санкціями, донарахуванням податків, обов’язком сплатити єдиний соціальний внесок, а в окремих випадках і з перспективою судових спорів або притягнення посадових осіб до відповідальності.

Для самого ФОП така модель співпраці також несе низку негативних наслідків, зокрема відсутність трудових і соціальних гарантій, нестабільність доходу, а також необхідність самостійно виконувати всі податкові та адміністративні обов’язки.

З урахуванням актуальної судової практики можна дійти висновку, що вирішальне значення при оцінці таких відносин мають конкретні фактичні обставини: чи є результат робіт або послуг чітко визначеним і зафіксованим, чи має виконавець реальну організаційну самостійність, чи не підпорядковується він внутрішнім правилам компанії, чи не має оплата ознак заробітної плати, а також чи не дублює виконувана ним функція обов’язки штатного працівника.

Отже, безпечна співпраця з ФОП можлива лише за умови, що вона дійсно відповідає природі цивільно-правових або господарських відносин. Формальне підписання договору без належного структурування предмета, порядку взаємодії та документального оформлення результатів робіт не гарантує захисту від претензій з боку ДПС або Держпраці.

Саме тому під час залучення ФОП до виконання робіт або надання послуг бізнесу доцільно заздалегідь оцінювати ризики, правильно формулювати договірні положення, уникати ознак підпорядкування та забезпечувати належне документальне підтвердження фактично отриманого результату. Такий підхід дозволяє не лише мінімізувати ризики перекваліфікації відносин, але й вибудувати юридично стійку модель співпраці, яка відповідатиме інтересам обох сторін.

Якщо у вашій компанії вже використовується модель співпраці з ФОП або ви лише плануєте її запровадження, варто провести попередній юридичний аудит договорів і фактичних умов взаємодії. Це дозволить своєчасно виявити потенційно ризикові положення, привести документи у відповідність до вимог законодавства та знизити ймовірність претензій з боку контролюючих органів у майбутньому.

Вас може зацікавити
	Журнал реєстрації перевірок Журнал реєстрації перевірок розроблений із урахуванням затвердженої форми (наказ Державного комітету України з питань розвитку підприємництва від 10 серпня 1998 року № 18). Хоч ведення Журналу реєстрації перевірок є добровільним, його наявність на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи — підприємця спростить початок проведення перевірки чи інспекційного відвідування та полегшить знайомство з представниками контролюючих органів. Придбати видання