Статус постраждалого учасника Революції Гідності

Статус постраждалого учасника Революції Гідності надається особам, яких на виконання Закону України «Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей» від 21.02.2014 р. № 745-VII включено до переліку осіб, які під час участі в масових акціях громадського протесту отримали тілесні ушкодження тяжкі, середньої тяжкості або легкі, але такі ушкодження не призвели до інвалідності, і при цьому особи звернулися за медичною допомогою у період з 21.11.2013 по 30.04.2014.

Не визнаються постраждалими учасниками Революції Гідності особи, які отримали тілесні ушкодження під час виконання службових обов’язків, пов’язаних із масовими акціями громадського протесту, якщо це:

• працівники міліції;
• особи, які проходили службу в правоохоронних органах спеціального призначення;
• військовослужбовці внутрішніх військ, Збройних Сил та інших військових формувань.

Підставою для надання статусу є включення особи до одного з переліків, затверджених МОЗ в установленому порядку, які містять осіб, що отримали тілесні ушкодження (тяжкі, середньої тяжкості, легкі).

Документом, який підтверджує статус і є підставою для надання пільг та компенсацій, є «Посвідчення постраждалого учасника Революції Гідності» встановленого зразка, згідно з Порядком надання статусу постраждалого учасника Революції Гідності, затвердженим постановою КМУ від 28.02.2018 р. № 119.

Крім паперового посвідчення, може формуватися електронне посвідчення (е-посвідчення), яке є електронним відображенням інформації про видане посвідчення разом з унікальним електронним ідентифікатором (QR-кодом, штрих-кодом або цифровим кодом), що веде за посиланням на підтвердний запис в електронних ресурсах Єдиного державного реєстру ветеранів війни. Невід’ємною частиною е-посвідчення є відцифрований образ обличчя, який міститься в Реєстрі ветеранів війни або відображається в е-паспорті / е-паспорті для виїзду за кордон — за згодою особи.

Е-посвідчення та паперове посвідчення мають однакову юридичну силу. Тому саме ці документи є підтвердженням права працівника на спеціальні пільги.

Далі розберемо, які ж саме пільги та гарантії має надавати роботодавець такому працівнику.

Переваги при скороченні чисельності та штату

При скороченні чисельності чи штату у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Якщо ж умови продуктивності праці та кваліфікації є рівними, перевага в залишенні на роботі, зокрема, надається постраждалим учасникам Революції Гідності поряд з іншими визначеними категоріями. Це прямо зазначено у ч. 5 ст. 42 КЗпП.

Додаткова оплачувана відпустка

Постраждалим учасникам Революції Гідності надається додаткова відпустка із збереженням зарплати тривалістю 14 календарних днів на рік. Це передбачено ст. 77² КЗпП та ст. 16² Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР.

Слід врахувати спеціальний режим цієї відпустки. Вона не належить до щорічних відпусток, а тому вона:

• надається понад щорічні основну та додаткові відпустки;
• має бути використана до закінчення календарного року;
• не залежить від відпрацьованого часу;
• не ділиться на частини;
• не переноситься на інший період і не продовжується через тимчасову непрацездатність, настання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, збіг із навчальною відпусткою або періодом виконання державних чи громадських обов’язків, якщо працівник підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати.

Відпустка може бути використана як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом. Якщо працівник не використав цю відпустку до дня звільнення, грошовій компенсації при звільненні вона не підлягає. Якщо новоприйнятий працівник уже використав таку відпустку в поточному календарному році за попереднім місцем роботи, то за новим місцем роботи права на додаткову відпустку за цей рік він не має.

Лікарняні

Постраждалі учасники Революції Гідності мають право на допомогу по тимчасовій непрацездатності у розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу. Це підтверджує п. 5 ст. 17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. № 1105-XIV.