Раніше ми вже окреслили, у яких випадках під час воєнного стану Держпраці може приходити з позаплановими кадровими перевірками і що саме інспектори вправі перевіряти. Але коли правила порушуються постає питання оскарження дій контролерів. Розглянемо наявні аспекти судової практики.

До початку перевірки

Позапланова перевірка не починається з пояснень «по суті». За Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877-V (далі — Закон № 877) інспектор праці до початку заходу має надати підприємству копію посвідчення (направлення), у якій зазначаються підстави проведення перевірки (ч. 3 ст. 6, ч. 5 ст. 7). Окремо орган Держпраці видає наказ (рішення, розпорядження) про проведення перевірки, який має містити найменування суб’єкта господарювання і предмет перевірки (чч. 1, 3 ст. 7). Саме ці документи фіксують, що стало приводом для візиту, та окреслюють, які питання можуть бути предметом з’ясування.

Судова практика виходить із того, що предмет перевірки має бути конкретизований, а не підмінений формальним посиланням на норми. Так, Верховний Суд у справі № 821/449/17 вказав (постанова від 30.07.2020 р.): зазначення в направленні та наказі лише пунктів ст. 265 КЗпП без переліку питань є порушенням прав роботодавця. Для підприємства це практичний орієнтир: якщо у наказі або направленні не зрозуміло, що саме перевіряють і чим це обґрунтовано, ризик подальшого спору закладається ще до входу інспектора.

Вихід за межі

Один із найтиповіших сюжетів у спорах з Держпрацею — ситуація, коли підставою для позапланового заходу є звернення конкретної особи щодо порушення її трудових прав, але фактичний обсяг перевірки виходить за межі цього звернення. Судова практика підкреслює: інспектор має з’ясовувати лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для проведення заходу, і не розширювати предмет перевірки на інші епізоди чи інших працівників.

Так, у справі № 500/2878/18 підставою для перевірки було звернення працівника щодо невиплати йому компенсації за невикористані дні щорічної відпустки. Водночас у акті інспекційного відвідування було зафіксовано інші порушення, не заявлені скаржником: укладення з трьома працівниками цивільно-правових договорів і нерегулярну виплату заробітної плати. Верховний Суд дійшов висновку (постанова від 17.03.2021 р.), що інспектор Держпраці вийшов за межі предмета.

Аналогічний підхід вища інстанція продемонструвала у постанові від 31.01.2019 р. у справі № 809/799/17. Там підставою для інспекційного відвідування було звернення фізичної особи про невідповідність записів у трудовій книжці та невиплату коштів. Однак, як свідчив наказ, перевірка проводилася й на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з найманими працівниками, тривалості робочого часу, оплати праці, а також поза межами питань, зазначених у наказі, — щодо часу відпочинку.

Ці позиції можуть слугувати практичним маркером для побудови захисту у спорі: навіть якщо перевірка призначена законно, зміст акта і припису має відповідати тому, що стало підставою і було визначено як предмет перевірки.

Належне оформлення

Але спір про вихід за межі предмета не є автоматично виграшним для роботодавця. Якщо орган Держпраці діє в межах процедурних вимог і перевіряє саме ті питання, які визначені як предмет, суди схильні визнавати перевірку законною навіть за наявності конфлікту між сторонами щодо її доцільності.

Показовою в цьому сенсі є справа № 400/3720/24. Суд установив (постанова П’ятого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 р.), що у наказі предметом перевірки було визначено оплату праці, надання відпусток під час дії воєнного стану та своєчасність проведення остаточного розрахунку при звільненні. На виконання частин 2, 3 ст. 7 Закону № 877 органом Держпраці було видано направлення на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), а підставами для здійснення заходу в направленні зазначено абз. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 877 та лист-погодження Держпраці. При цьому копії наказу та направлення роботодавець отримав під особистий підпис.

За результатами перевірки Держпраці склала акт про порушення ч. 1 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX і на його підставі видала припис про усунення порушень. Суд дійшов висновку, що за таких умов позапланова перевірка проводилася в рамках закону, а інспектори праці не вийшли за межі предмета перевірки. При цьому з матеріалів справи вбачалося, що орган Держпраці діяв за зверненням фізичної особи, за наявності погодження на перевірку, із пред’явленням цього погодження та врученням копії направлення. Під час проведення перевірки з’ясовувалися лише питання у межах предмета, визначеного наказом.

Тож у суді вирішальним часто стає не загальна оцінка справедливості перевірки, а документальна конструкція: що зазначено у наказі і направленні, чи підтверджено підставу, чи належно вручено документи, і чи збігаються фактичні дії інспектора з визначеним предметом.

Допуск до перевірки

Окремий ризик для роботодавця пов’язаний не стільки з висновками інспектора, скільки з поведінкою представників підприємства. Закон № 877 передбачає право суб’єкта господарювання не допускати посадових осіб контролюючого органу до здійснення перевірки у визначених законом випадках. І судова практика фіксує: якщо роботодавець вважав порушеними порядок або підстави призначення позапланового заходу, він мав інструмент реагування ще до початку перевірки.

Саме на це звернув увагу П’ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 15.01.2025 р. у справі № 400/3720/24. Пославшись на ст. 10 Закону № 877, суд указав, що позивач, який вважав порушеними порядок та підстави призначення позапланового заходу, міг захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Проте, як встановлено судом, роботодавець цим правом не скористався.

Тож хоча допуск до перевірки не знімає можливості оскаржувати рішення, прийняті за її наслідками, але істотно впливає на подальшу позицію у суді. Якщо роботодавець допускає інспектора, не зафіксувавши і не відреагувавши на порушення підстав або порядку призначення перевірки, у подальшому переконувати суд у критичності цих порушень буде складніше.

Конкретика припису

Але основний конфлікт у суді часто концентрується саме на приписі. Саме припис створює для роботодавця обов’язок вчинити певні дії у визначений строк, а тому його зміст, формулювання і реалістичність виконання стають ключовими для оцінки законності рішень Держпраці.

У справі № 160/8439/18 ВС звернув увагу (постанова від 11.09.2023 р.), що припис повинен містити перелік конкретних заходів, які необхідно здійснити суб’єкту господарювання для усунення виявлених порушень. А у справі № 1340/3623/18 ВС наголосив (постанова від 20.04.2022 р.): припис є розпорядчим документом, у якому мають бути наведені конкретні порушення норм законодавства, що вже мали місце на момент проведення перевірки, та встановлені строки їх усунення. Порушення повинні бути доведені, підтверджуватися документально, належним чином зафіксовані в акті перевірки, фактично існувати станом на момент складання акта, а матеріали перевірки мають підтверджувати, що ці порушення вчинені саме тим суб’єктом господарювання, який перевірявся. Так само спосіб усунення порушень, визначений у приписі, повинен узгоджуватися з нормами законодавства, а строки виконання мають надавати реальну можливість виконати вимоги з урахуванням умов діяльності, кількості, виду і характеру порушень.

Проблема «неконкретності» припису не є суто теоретичною. Так, у справі № 160/11304/19 ВС вказав (постанова від 12.08.2020 р.), що формулювання на кшталт «усунути порушення законодавства» без конкретизації, яких саме заходів має вжити підприємство і який спосіб усунення порушення пропонується, свідчить про нечіткість та невизначеність припису. Аналогічного висновку дійшов Другий апеляційний адміністративний суд у справі № 480/5831/24 (постанова від 03.07.2025 р.), встановивши, що припис про усунення порушень законодавства про працю носить декларативний характер та не містить чітких вказівок роботодавцю, яким саме чином йому належало діяти і яких заходів вжити.

Відтак, припис оцінюється судами не за загальною «правильністю» наміру контролю, а за якістю формулювання: чи описані конкретні порушення, чи зрозуміло, що саме і як потрібно зробити, чи пов’язана вимога з матеріалами перевірки, і чи реалістичні строки.

Наслідки перевірки

Ще один важливий аспект — як саме вибудовується позов. Бо не кожне порушення процедури призначення чи проведення перевірки саме по собі може бути предметом судового оскарження. Важливо правильно «прив’язати» процесуальні аргументи до рішень, які контролюючий орган ухвалив за результатами перевірки.

Велика Палата ВС у справі № 816/228/17 сформулювала підхід (постанова від 08.09.2021 р.), за яким неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову. Водночас такі порушення можуть бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками перевірки.

При цьому підставами для скасування рішень, ухвалених за результатами перевірки, є не будь-які порушення, допущені під час її призначення і проведення, а лише ті, що вплинули або об’єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого рішення.

Виходить, що процесуальні недоліки потрібно показувати не як формальність, а як такі, що спотворили межі перевірки, зміст акта або обґрунтованість припису та інших рішень Держпраці. Саме тоді ці порушення набувають значення для скасування протиправних рішень.

Висновки

Судовий спір щодо позапланової перевірки Держпраці майже завжди зводиться до перевірки документальної логіки: що стало підставою, як сформульовано предмет у наказі та направленні, і чи відповідав цьому фактичний обсяг дій інспектора. Якщо перевірка «розширилась» на інші питання або інших працівників, саме ця невідповідність часто стає ключовою для оцінки законності наслідків.

Поведінка самого роботодавця також важлива: суди зважають, чи реагувало підприємство на порушення порядку або підстав перевірки одразу, а не після складання акта та винесення припису. А процесуальні порушення «працюють» у позові лише тоді, коли показано, що вони вплинули або могли вплинути на висновки контролюючого органу та обґрунтованість припису.

Вас може зацікавити
	Журнал реєстрації перевірок Журнал реєстрації перевірок розроблений із урахуванням затвердженої форми (наказ Державного комітету України з питань розвитку підприємництва від 10 серпня 1998 року № 18). Хоч ведення Журналу реєстрації перевірок є добровільним, його наявність на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи — підприємця спростить початок проведення перевірки чи інспекційного відвідування та полегшить знайомство з представниками контролюючих органів. Придбати видання

Ганна Лисенко