Неповна зайнятість — зайнятість працівника на умовах робочого часу, що менший від норми, передбаченої законодавством, і може встановлюватися за договором між працівником і роботодавцем.

Статтею 56 Кодексу законів про працю визначено, що робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень трудових прав працівників.

Неповний робочий час може бути запроваджений при прийнятті на роботу або згодом, за угодою сторін трудового договору або з ініціативи роботодавця.

Роботодавець зобов’язаний встановити неповний робочий час на прохання таких працівників:

• вагітної жінки;
• жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, у тому числі таку, що перебуває під її опікою;
• жінки, що доглядає за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку;
• батька, який виховує дитину без матері (зокрема якщо мати тривалий час у лікувальному закладі) опікунів / піклувальників, одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів;
• жінки в період перебування у відпустці для догляду за дитиною.

Це право поширюється також на батька дитини, інших родичів, які фактично доглядають за дитиною в період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною; осіб з інвалідністю незалежно від групи інвалідності; осіб похилого віку.

У разі встановлення неповного робочого часу оплата праці провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час є підставою для притягнення роботодавця до відповідальності за порушення вимог трудового законодавства.

Вас може зацікавити
	Кадрова система «КАДРИ.UA» Сучасна система кадрових рішень від бренду № 1 на ринку України «КАДРОВИК.UA» Створена за участі кадровиків-практиків Доступ до системи 24/7 Містить гарячу стрічку щоденних змін у законодавстві Надає безліміт консультацій від провідних експертів редакції Має зрозумілий інтерфейс системи та власного кабінету. Все зручно та під рукою Активувати доступ