Законом України від 27.03.2025 р. № 4339-IX (далі — Закон № 4339) урегульовані питання направлення в службові відрядження надомних і дистанційних працівників.

Закон № 4339 вносить зміни до КЗпП у частині таких питань:

• умови направлення надомних і дистанційних працівників у службові відрядження;
• можливість переведення на віддалену роботу одного з батьків дитини (до 14 років) у разі її дистанційного навчання.

Розглянемо ці зміни докладніше.

Службові відрядження надомних і дистанційних працівників

КЗпП передбачає як для надомних, так і для дистанційних працівників можливість виконувати свої трудові обов’язки поза робочим місцем. З такими працівниками укладають відповідні трудові договори, вимоги до яких визначені в статтях 60¹ та 60² КЗпП.

Трудові договори з такими працівниками укладають за типовими формами, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 05.05.2021 р. № 913-21:

• Типова форма трудового договору про надомну роботу;
• Типова форма трудового договору про дистанційну роботу.

Ні в статтях 60¹ та 60² КЗпП, ні в згаданих типових формах трудових договорів не було визначено умови направлення надомних чи дистанційних працівників у службові відрядження. Зрозуміло, що направлення у відрядження працівників, які працюють надомно або дистанційно, має здійснюватися з огляду на загальні правила, проте специфіка трудових відносин із такими працівниками не могла не враховуватися.

Наприклад, пригадаємо визначення поняття «службове відрядження», наведене в п. 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.1998 р. № 59:

«Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника державного органу (поїздка державного службовця — за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі — підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв’язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства)».

Але в разі дистанційної роботи поняття «місце постійної роботи» відсутнє, адже відповідно до ст. 60² КЗпП:

«Дистанційна робота — це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій».

Тож, таке нормативне неврегулювання створювало проблеми під час визначення місця й дати початку та закінчення відрядження. Адже такі дані впливають на визначення суми добових й інших витрат, які відображаються в бухгалтерському обліку та призводять до відповідних податкових наслідків як для працівника, так і для роботодавця. Про ці проблеми детальніше ми розповідали в публікації «Дистанційна робота за кордоном: як визначати добові в разі відрядження».

Для вирішення проблеми в таких випадках доводилося в наказі про відрядження дистанційного працівника зазначати не лише населений пункт призначення, а й населений пункт, з якого фактично здійснюють виїзд у відрядження. Також питання щодо направлення у відрядження працівників, які працюють дистанційно, можна було врегулювати в Положенні про відрядження, затвердженому на підприємстві.

Але після набрання чинності Законом № 4339 питання щодо направлення дистанційних і надомних працівників у відрядження мають бути визначені в трудових договорах, укладених із такими працівниками. Зокрема, у ч. 6 ст. 60² КЗпП вказано:

«У разі необхідності направлення працівника, який виконує роботу дистанційно, у службове відрядження працівник зобов’язаний повідомити роботодавця про своє місцезнаходження будь-яким зручним способом, у тому числі з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Особливості направлення працівника, який виконує роботу дистанційно, у службове відрядження встановлюються трудовим договором про дистанційну роботу».

Тобто місце, з якого дистанційний працівник відбуває у відрядження, визначається таким працівником, про що він повідомляє свого роботодавця. Це й інші умови направлення працівника у відрядження мають бути визначені в трудовому договорі з працівником.

Ба більше, зміни, які внесені до ст. 121 КЗпП підтверджують, що відрядженням може вважатися також поїздка дистанційного працівника до місцезнаходження роботодавця, якщо відповідний маршрут погоджено з працівником і зазначено в наказі (розпорядженні) про відрядження:

«У разі направлення у службове відрядження працівника, який виконує роботу дистанційно (стаття 60²), у тому числі при його відрядженні до місцезнаходження роботодавця, пункт відправлення працівника у відрядження та пункт, до якого працівник повертається з відрядження, встановлюються роботодавцем за погодженням із працівником під час узгодження маршруту поїздки та зазначаються у наказі (розпорядженні) про відрядження».

Особливості направлення в службове відрядження працівника, який виконує надомну роботу, також повинні бути встановлені трудовим договором про надомну роботу (ч. 6 ст. 60¹ КЗпП).

Очевидно, що такі зміни має взяти до уваги Мінекономіки й оновити типові форми трудових договорів про надомну роботу та про дистанційну роботу. І вже з урахуванням таких змін роботодавцям доведеться змінити трудові договори зі своїми працівниками.

Віддалена робота одного з батьків дитини

У статтях 60¹ та 60² КЗпП передбачено окрему підставу для переведення працівників, які мають дітей віком до 14 років, на надомну або дистанційну роботу. Такою підставою є «навчання дитини віком до 14 років у закладі загальної середньої освіти за дистанційною формою здобуття освіти відповідно до наказу (розпорядження) керівника такого закладу освіти на період такого навчання».

У таких випадках за погодженням із роботодавцем працівник може працювати на умовах надомної роботи чи дистанційної роботи. Для цього працівник має надати роботодавцю заяву з проханням перевести його на обраний режим роботи. У заяві потрібно вказати причину, яка є підставою для переходу на дистанційну чи надомну роботу, і зазначити реквізити (розпорядження) керівника навчального закладу освіти про дистанційне навчання. Оскільки в статтях 60¹ та 60² КЗпП зазначено про перехід на дистанційну або надомну роботу на період дистанційного навчання дитини, то в заяві працівник має вказати також період свого переведення на новий режим роботи. На підставі заяви роботодавець видає відповідний наказ.

Вас может заинтересовать
	Журнал реєстрації відряджень Журнал має велику актуальність в роботі кадровика. Журнал допомагає: узагальнити інформацію щодо відряджень працівників на підприємстві; підтвердити акт відрядження, наприклад у разі псування інших документів; надати роботодавцеві дані щодо конкретних працівників, які перебували у відрядженнях, загальних термінів та місць відряджень. Придбати видання

Інна Журавська