Працівник перебував у відрядженні з 1 по 11 липня 2025 року, під час якого відпрацював у свій вихідний день 5 липня (субота). Неділя 6 липня була вихідним днем. Як урахувати це під час оплати відрядження працівника?

Оплату днів відрядження здійснюють відповідно до вимог ст. 121 КЗпП:

«Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку».

Тобто для оплати днів відрядження потрібно обчислювати розмір середньоденної заробітної плати працівника (за два календарні місяці, які передують місяцю, у якому відбувається відрядження, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабміну від 08.02.1995 р. № 100) та денну заробітну плату цього працівника безпосередньо у місяці відрядження. Оплату днів відрядження потрібно здійснювати за більшим розміром.

Під час обчислення розміру денної заробітної плати в місяці відрядження загальну суму нарахованої заробітної плати за цей місяць ділять на кількість фактично відпрацьованих працівником робочих днів за графіком роботи працівника.

Якщо за графіком роботи працівника не передбачено його роботу у вихідний день, то працівнику належить окрема компенсація за роботу у вихідний день відповідно до ст. ст. 72 та 107 КЗпП. Роботу у вихідний день може бути компенсовано, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі в подвійному розмірі.

Але варто також урахувати, чи дійсно працівник працював у відрядженні, та виходячи з цього приймати відповідне рішення щодо підстав для компенсації.

Умови оплати праці й особливості роботи працівників, яких направляють у відрядження, мають бути визначені у Положенні про відрядження, затвердженому на підприємстві.

Для визначення умов оплати праці можна орієнтуватися на п. п. 8, 9 та 13 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.1998 р. № 59 (далі — Інструкція № 59), якими передбачено:

• на працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу того підприємства, до якого він відряджений. Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються;
• якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства;
• працівнику, який направлений у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється за всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи, та відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Тобто Інструкцією № 59 передбачено, що під час відрядження на працівника поширюється режим робочого часу підприємства, куди його відряджено, а дні відпочинку, не використані в цей період, після повернення з відрядження не надають. Але працівнику виплачують компенсацію за роботу в ці дні. Безпосередньо оплату за дні відрядження нараховують лише за робочі дні за графіком, установленим за місцем постійної роботи працівника.

Утім, на думку автора, положення Інструкції № 59 не мають пріоритету над ст. 72 КЗпП. Тому роботодавець вправі компенсувати працівнику роботу у вихідний день за тим варіантом, який було обрано за згодою сторін — наданням іншого дня відпочинку (з оплатою самого вихідного дня) або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Якщо сторони трудового договору надають перевагу оплаті у подвійному розмірі, то відповідно до ст. 107 КЗпП оплату здійснюють:

• відрядникам — за подвійними відрядними розцінками;
• працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, — у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
• працівникам, які одержують місячний оклад, — у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо роботу у святковий і неробочий день провадили в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо роботу провадили понад місячну норму.

Тож якщо у цій ситуації працівник був відряджений на підприємство, де встановлено шестиденний робочий тиждень і на якому 5 червня (субота) було робочим днем, то працівнику потрібно компенсувати роботу в цей день. У наказі про відрядження має бути вказано про оплату вихідного дня та відповідну компенсацію.

Приклад 1

Умова: Середньоденна зарплата працівника у травні та червні становить 500 грн, а денна зарплата в липні (за відпрацьовані дні за графіком роботи підприємства) — 600 грн.

Рішення: За період відрядження працівнику потрібно нарахувати 6600 грн, у тому числі:

1. Оплату за всі дні, відпрацьовані у відрядженні 600 грн х 10 р. дн. = 6000 грн.
2. Додаткову оплату денного заробітку за 5 червня — 600 грн.

Приклад 2

Умова: Середньоденна зарплата працівника у травні та червні становить 700 грн, а денна зарплата в липні (за відпрацьовані дні за графіком роботи підприємства) — 600 грн.

Рішення: За період відрядження працівнику потрібно нарахувати 7600 грн, у тому числі:

1. Оплату за всі дні, відпрацьовані у відрядженні: 700 грн х 10 р. дн. = 7000 грн.
2. Додаткову оплату денного заробітку за 5 червня — 600 грн.

Під час обчислення розміру денної зарплати таку компенсацію не враховують, адже йдеться про виплату, право на яку працівник отримав у зв’язку з тим, що йому довелося працювати у вихідний день.

Вас может заинтересовать
	Журнал реєстрації відряджень Журнал має велику актуальність в роботі кадровика. Журнал допомагає: узагальнити інформацію щодо відряджень працівників на підприємстві; підтвердити акт відрядження, наприклад у разі псування інших документів; надати роботодавцеві дані щодо конкретних працівників, які перебували у відрядженнях, загальних термінів та місць відряджень. Придбати видання

Інна Журавська