При звільнені працівника на роботодавця покладаються всі обов’язки з виплати сум, що належать працівнику. До основних виплат відносяться заробітна плата за фактично відпрацьований період та грошова компенсація за невикористанні дні щорічної основної відпустки.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Тобто, останній робочий день — це день, коли мають здійснити всі виплати у випадку, якщо працівник на місці.
Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
На практиці працівникам видають для ознайомлення роздруківку з нарахованими сумами і знятими податками. Після ознайомлення працівник погоджується з нарахованими сумами (мовчазна згода) або ж оспорює її.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець в будь-якому випадку повинен в зазначений строк виплатити не оспорювану ним суму. Згідно зі статтею 117 КЗпП України у випадку невиплати з вини роботодавця належних працівнику сум при звільненні у відповідні строки, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум, роботодавець повинен сплатити відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Важливий нюанс — відсутність коштів у роботодавця не може бути підставою невиплати належних працівникові коштів та не звільняє його від відповідальності. Нетривалий час роботи працівника на підприємстві й незначна частка заборгованості підприємства перед працівником у виплаті заробітної плати також не є підставою для звільнення роботодавця від відповідальності при затримці виплат.
У разі порушення законодавства працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Вас може зацікавити
Курс підвищення кваліфікації «Кадрова справа для професіонала»
Свідоцтво державного зразка.
Підтримка експерта протягом навчання.
Супровід експертом протягом 2-х тижнів після закінчення курсів.
Доступ до Живого журналу «КАДРОВИК.UA» на 3 місяці.
Ласкаво просимо
Реклама
Реклама