На який термін працівникам можна піти у відпустку без збереження зарплати під час дії воєнного стану?

У випадках, передбачених статтею 25 Закону України «Про відпустки», працівнику за його бажанням надається в обов’язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, але не більше 30 календарних днів на рік.

На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати без обмеження строку. Тривалість такої відпустки визначається угодою сторін (ст. 26 Закону «Про відпустки»).

Час перебування у відпустках, зазначених у ч. 2 і 4 цієї статті, не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 9 цього Закону.

Чи має дистанційний працівник право на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день?

Дистанційна робота — це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій (ч. 1 ст. 60² КЗпП).

У разі запровадження дистанційної роботи, працівник самостійно визначає робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому (ч. 4 ст. 60² КЗпП).

При дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 52 цього Кодексу (ч. 5 ст. 60² КЗпП).

Дистанційна робота, як і робота за гнучкого режиму робочого часу, не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників (ч. 11 ст. 60 КЗпП).

Працівникам з ненормованим робочим днем надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці тривалістю до 7 календарних днів (п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про відпустки»).

Отже, якщо працівникові, який працює на певній посаді (за певною професією), колективним або трудовим договором передбачено надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (зокрема, за ненормований робочий день), він матиме право на таку відпустку, навіть якщо робота виконуватиметься дистанційно.

Особливості відпусток для співробітників, які працюють на об’єктах критичної інфраструктури під час дії воєнного стану. Чи можуть вони виїхати за кордон?

Працівники, які працюють на об’єктах критичної інфраструктури, під час воєнного стану мають спеціальні умови щодо відпусток та виїзду за кордон.

За ними зберігається право на щорічні основні та додаткові відпустки, проте їх надання може бути обмеженим, щоб забезпечити безперервність роботи об’єктів. Уряд може ввести певні обмеження на надання відпусток у цей період, особливо для тих працівників, які виконують критично важливі функції, з метою підтримання стабільності інфраструктури.

Відпустки без збереження заробітної плати можливі, але їх реалізація залежить від домовленості з роботодавцем та потреб підприємства. Якщо працівники, які підлягають призову, мають обмеження на виїзд за кордон, їм необхідно отримати спеціальний дозвіл від військових структур. Це стосується також тих, хто займає важливі посади на об’єктах критичної інфраструктури, оскільки їх присутність необхідна для забезпечення стабільної роботи системи. У випадках, коли виїзд є обов’язковим — наприклад, за медичними показаннями або через надзвичайні особисті обставини — працівники повинні звернутися до відповідних органів для отримання офіційного дозволу.

Працівникам критичної інфраструктури варто бути обізнаними щодо своїх прав та обов’язків під час воєнного стану, а також знати, що можуть виникнути непередбачувані зміни в їхніх планах через зміну обставин.

Військовозобов’язаний працівник подав заяву про надання щорічної основної відпустки з подальшим звільненням за власним бажанням в останній день відпустки. Чи можливо це зробити в одній заяві?

Працівник може подати одну заяву, у якій зазначає прохання надати щорічну основну відпустку з подальшим звільненням за власним бажанням в останній день відпустки. Важливо, щоб у заяві чітко були зазначені: термін та вид відпустки і намір звільнитись за власним бажанням з конкретною датою, яка припадає на останній день відпустки.

Згідно зі ст. 38 КЗпП, працівник має право на звільнення за власним бажанням, але роботодавець зобов’язаний врахувати вимоги законодавства про строки попередження (не менш ніж за два тижні до дати звільнення). Подання такої комбінованої заяви спрощує процедуру для працівника та роботодавця.

Чи потрібно роботодавцю повідомляти ТЦК та СП про звільнення військовозобов’язаного працівника? Коли це слід зробити?

Так, роботодавець зобов’язаний повідомляти територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (далі — ТЦК та СП) про звільнення військовозобов’язаного працівника. Це передбачено законодавством України для забезпечення військового обліку і контролю за переміщенням військовозобов’язаних.

Згідно зі ст. 34 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», підприємства, установи та організації зобов’язані вести облік військовозобов’язаних і резервістів, які працюють у них.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. № 1487, повідомлення має бути надіслано в п’ятиденний строк після видання наказу про звільнення. Інформація має передаватися у письмовій формі або через електронну систему, якщо така передбачена у ТЦК та СП.

Що робити, якщо працівник по закінченню відпустки передумав звільнятися?

У разі, якщо працівник передумав звільнятись до завершення відпустки, у нього є можливість відкликати свою заяву про звільнення, подавши письмову заяву роботодавцю до настання дати звільнення, зазначеної в заяві. В такому випадку наказ про звільнення не видається і працівник може продовжувати працювати.

Роботодавець зобов’язаний врахувати таку заяву, якщо на момент подання відкликання звільнення ще не оформлено наказом і на місце працівника не було прийнято іншого співробітника.

Якщо наказ вже видано, а працівник хоче залишитися, ситуація потребуватиме повторного оформлення працевлаштування (укладення нового трудового договору).

Працівнику та роботодавцю слід обговорити ситуацію заздалегідь і дотримуватись письмового оформлення всіх заяв, щоб уникнути юридичних ризиків.

Чи можуть військові поїхати у відпустку за кордон? Законні причини відмови військовому провести відпустку за кордоном.

Згідно із законодавством України, виїзд військовослужбовців за межі країни під час дії воєнного стану обмежений. Але існують ситуації, за яких перебування за кордоном дозволено. Наприклад, у випадку, коли виїзд здійснюється на визначений строк, з обґрунтованою метою, яка відповідає законодавчим нормам та за наявності дозволу від командира.

Щоб отримати дозвіл перебувати за кордоном під час відпустки, потрібно вже мати основну відпустку, за станом здоров’я або за сімейними обставинами.

Законні причини відмови військовому провести відпустку за кордоном:

• Службова необхідність. Якщо присутність військовослужбовця є критично важливою для виконання завдань оборони або бойових дій, командир може відмовити у виїзді.
• Відсутність обґрунтованої причини для виїзду. Військовослужбовець зобов’язаний чітко вказати причину виїзду за кордон (наприклад, лікування, родинні обставини). У разі відсутності такої причини, дозвіл не надається.
• Відсутність необхідних документів. Якщо військовослужбовець не надав документи, що підтверджують мету поїздки (наприклад, медичні документи, запрошення від родини тощо).
• Порушення правил військової дисципліни. Якщо військовослужбовець має дисциплінарні стягнення або перебуває під слідством, дозвіл на виїзд може бути відхилено.
• Перебування у складі підрозділу, задіяного у бойових завданнях. Військові, які виконують бойові завдання, не можуть залишити підрозділ для відпустки за кордон.
• Ризик невиконання обов’язків. Командир має право відмовити у виїзді, якщо існує ризик, що військовослужбовець не повернеться до служби у визначений строк.
• Відсутність основної відпустки. Якщо військовому не надано основну відпустку або у випадку використання всіх обов’язкових відпусток, які надаються протягом р., виїзд за кордон на підставі відпустки неможливий.
• Несвоєчасне подання рапорту. Якщо рапорт на отримання дозволу для виїзду за кордон було подано менше ніж за 3 тижні до поїздки.

Військовослужбовці можуть отримати дозвіл на виїзд за кордон під час відпустки лише за наявності вагомих підстав та за рішенням керівництва. Причинами відмови можуть бути воєнний стан, службова необхідність, дисциплінарні порушення або відсутність обґрунтованих причин для поїздки.

Вас може зацікавити
	Книга обліку щорічних і додаткових відпусток Книга обліку щорічних і додаткових відпусток працівників містить рекомендації щодо її ведення з метою якісного обліку та здійснення оперативного контролю наданих відпусток, а також задля використання її даних для підготовки квартальної і річної звітності. Придбати видання

Лариса Величко