Після звільнення з військової служби працівник повинен приступити до роботи за попереднім місцем праці.
За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову.
Гарантії для демобілізованих працівників передбачені ст. 119 КЗпП України.
Ці гарантії зберігаються також за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.
Законом передбачено обов’язок працівника після демобілізації стати на військовий облік. Закінченням військової служби для військовозобов’язаних є день виключення військовослужбовців зі списків особового складу військової частини, про що робиться відповідний запис до військового квитка. Дати початку та закінчення військової служби, зазначені у військовому квитку, визначають період, який на працівника поширюються гарантії щодо збереження місця роботи і посади.
Згідно з частиною другою ст. 24 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-XII, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини. Документом, що підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем в особливий період, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов’язаних, є військовий квиток, у якому у відповідних розділах робляться службові позначки.
Про повернення на роботу працівнику потрібно написати заяву, адже вона визначатиме дату повернення працівника на роботу. Після цього роботодавець на підставі заяви видає наказ про вихід працівника на роботу у зв’язку із демобілізацією.
У випадках, коли на місці демобілізованого працівника працює інший працівник за строковим трудовим договором, роботодавець видає наказ про звільнення з роботи на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП у зв’язку із закінченням строку трудового договору. Днем закінчення строкового трудового договору відповідно і днем звільнення є повернення демобілізованого працівника на роботу.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про відпустки», період проходження військової служби з 19 липня 2022 року не зараховується до стажу роботи для щорічної основної відпустки.
Також необхідно пам’ятати про те, що відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки» працівники, які приступили до роботи після звільнення з військової служби у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації, мають право на відпустку без збереження заробітної плати тривалістю до 60 календарних днів.
Вас може зацікавити
Курс «Підвищення кваліфікації з військового обліку»
Програму затверджено Генштабом ЗСУ
Навчанням передбачено:
Зустрічі з лекторами в ZOOM, згідно навчального графіка
Ласкаво просимо
Реклама
Реклама