Відповідно до ч. 7 ст. 179 КЗпП України та п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) , у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, одному з батьків дитини в обов’язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш ніж до досягнення дитиною шестирічного віку.

Таким чином, працівник/працівниця може оформляти відпустку для догляду за дитиною до 6 років, що підтверджується поданням роботодавцю заяви та довідки за формою № 080-1/о, затвердженою наказом МОЗ від 11.06.2012 р. № 430 (далі — Наказ № 430).

Строк дії довідки встановлюється індивідуально з урахуванням захворювання, його перебігу, ефективності протирецидивних та реабілітаційних заходів і становить не менше ніж 6 місяців (п. 17 Наказу № 430).

На підставі вищенаведених документів роботодавець видає наказ про надання відпустки для догляду за дитиною до 6 років на строк, зазначений у довідці (він зазначається в пункті 11).

Якщо до закінчення строку дії довідки стає зрозуміло, що дитина й надалі потребує догляду, слід заздалегідь подбати про оформлення нової довідки, щоб вона була наступною датою після закінчення попередньої. Тоді новий наказ оформлювати не потрібно.

Якщо нова довідка надана через декілька чи більше днів після закінчення строку дії попередньої довідки, то знову пишеться наступна заява та видається новий наказ.

Згідно з ч. 5 ст. 179 КЗпП України та ч. 2 ст. 18 Закону № 504 підприємства, установи та організації за рахунок власних коштів можуть надавати одному з батьків дитини частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.

Але це є правом роботодавця, а не обов’язком.

Тож, якщо працівник не матиме довідки, роботодавець може надати йому або щорічну відпустку (ст. 6 Закону № 504), або відпустку без збереження заробітної плати (ст. 26 Закону № 504), або додаткову відпустку, якщо працівник має 2 і більше дітей (ст. 19 Закону № 504).

Нагадуємо, що Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX (далі — Закон № 2136) визначає особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Норми Закону № 2136, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України та інше законодавство про працю, — мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану для працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Частина 2 статті 12 Закону № 2136 регламентує: у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Вас може зацікавити
	Відеокурс «Відпустки працівникам, які мають дітей» Всі питання, що стосуються відпусток працівників з дітьми, зібрано у 6 уроків. Все чітко, зрозуміло та по полицям. Надаються всі необхідні зразки документів та схематичні презентації під кожен відеоурок. Навчання у зручний для вас час. Придбати відеокурс