Стаття 60 Кодексу законів про працю України дозволяє за письмовим погодженням між працівником і роботодавцем установити для працівника гнучкий режим робочого часу, що передбачає саморегулювання працівником часу початку, закінчення роботи та тривалості робочого часу впродовж робочого дня, на визначений строк або безстроково, як під час прийняття на роботу, так і згодом.

На час загрози поширення епідемії, пандемії та в разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру гнучкий режим робочого часу може встановлюватися наказом або розпорядженням роботодавця, з яким працівник ознайомлюється протягом двох днів із дня його прийняття, але до запровадження такого режиму.

Гнучкий режим робочого часу також може встановлюватися:

1) за заявою працівника з прийнятними для нього часовими межами графіка роботи без дотримання вимог щодо повідомлення працівника не пізніше, ніж за два місяці, про зміну режиму роботи;

2) роботодавцем – у разі виробничої необхідності з обов’язковим повідомленням працівника не пізніше, ніж за два місяці, про зміну режиму роботи.

Роботодавець зобов’язаний ознайомити працівників із умовами та специфікою гнучкого режиму робочого часу не менше, ніж за два місяці до запровадження такого режиму, забезпечити облік відпрацьованого часу та ефективний контроль за найбільш повним і раціональним використанням робочого часу працівником.

Вас може зацікавити
	Книга обліку наказів з персоналу Книга обліку наказів з персоналу розроблена з урахуванням рекомендацій Міністерства праці та соціальної політики України і практичної діяльності кадрових служб. Містить 5 граф і зазвичай застосовується на підприємствах, оскільки є достатньою для збереження усієї необхідної інформації, з рекомендаціями щодо ведення і заповнення. Придбати видання