Роботодавець зобов’язаний видати наказ про увільнення працівника на час призову з першого дня після закінчення щорічної відпустки.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про відпустки», щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно з законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати.

Проте, відповідно до ст. 119 Кодексу законів про працю України, у разі мобілізації працівникам гарантується лише збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Оскільки збереження середньої заробітної плати для мобілізованого працівника не гарантується законодавством, невикористана щорічна відпустка мобілізованого працівника не переноситься.

У трудову книжку працівника не потрібно вносити будь-яких записів, пов’язаних із його увільненням чи призовом. Проте відсутність працівника потрібно зазначати у табелі обліку використання робочого часу внесенням буквеного коду «ІН» (інший невідпрацьований час, передбачений законодавством) або цифрового коду «22».

Звільнення мобілізованого працівника за ініціативою роботодавця забороняється.

Вас може зацікавити
	Аудит з питань військового обліку Комплексний аналіз кадрової документації та перевірка її відповідності вимогам щодо порядку ведення військового обліку. У послугу входить: перевірка наявності, заповнення та ведення всіх кадрових документів із військового обліку; проведення аудиту з виїздом на підприємство та без; звіт за результатами перевірки. Отримати послугу

Ірина Квасниця