Державна служба України з питань праці у листі від 09.12.2024 р. № 1883/2.3/2.1-ЗВ-24а надала роз’яснення щодо виконання посадових обов’язків іншого працівника.

Відповідно до частини першої статті 34 КЗпП простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Законодавством про працю не визначено переліку обставин для встановлення простою.

Тимчасове призначення на посаду може відбуватися в порядку, визначеному статтями 32–34 КЗпП, згідно з якими у разі виникнення ситуації заміни тимчасово відсутнього працівника роботодавець може доручати працівникові виконання обов’язків, передбачених характеристиками інших посад, а також додаткові обов’язки на підставі локального нормативного акта роботодавця.

Виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника (хвороба, відпустка) вважається тимчасовим заміщенням, яке допускається в разі виробничої необхідності.

Відповідно до статті 105 КЗпП працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов’язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника.

Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.

Враховуючи вищевикладене, законодавством про працю визначено, що працівник може працювати на умовах трудового договору, виконувати посадові обов’язки іншого працівника або роботу, необумовлену його трудовим договором (посадовими обов’язками), впродовж свого робочого часу на умовах суміщення та у вільний від основної роботи час лише на умовах сумісництва.

Законодавством про працю не встановлено обмежень щодо терміну тимчасового виконання обов’язків.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» з метою оперативного залучення до виконання роботи нових працівників, а також усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили, у тому числі внаслідок фактичної відсутності працівників, які евакуювалися в іншу місцевість, перебувають у відпустці, простої, тимчасово втратили працездатність або місцезнаходження яких тимчасово невідоме, роботодавець можуть укладати з новими працівниками строкові трудові договори у період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника.

Вас може зацікавити
	Вебінар «Спрощений режим трудового договору» Основні тези вебінару: Коли та на який період можна встановити? Яких норм КЗпП можна не дотримуватися? Отримати запис вебінару