Відповідно до ст. 8 Закону України «Про відпустки» (далі — Закон про відпустки) праця на умовах ненормованого робочого дня має компенсуватися за допомогою надання додаткової щорічної відпустки тривалістю не більше 7 календарних днів (конкретна тривалість встановлюється в колективному договорі) (Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджені наказом Мінпраці та соціальної політики України від 10.10.1997 р. № 7).

Конкретна тривалість додаткової відпустки (від одного до семи днів включно) встановлюється в колективному договорі за кожним видом робіт, професій і посад. Якщо на підприємстві немає колективного договору, то це питання можна прописати в окремому нормативному. У тому числі право на відпустку за ненормований робочий день і її тривалість можна зафіксувати у трудовому договорі працівника.

Оскільки додаткова відпустка за ненормований робочий день належить до щорічних, зважайте, що:

• на таку відпустку поширюються загальні правила перенесення та продовження відпусток, установлені ст. 11 Закону про відпустки;
• її можна поділити на частини;
• невикористані дні цієї відпустки можна використати пізніше або, в разі звільнення, отримати за неї компенсацію.

Вас може зацікавити
	Книга обліку щорічних і додаткових відпусток Книга обліку щорічних і додаткових відпусток працівників містить рекомендації щодо її ведення з метою якісного обліку та здійснення оперативного контролю наданих відпусток, а також задля використання її даних для підготовки квартальної і річної звітності. Придбати видання