Відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) одинокій матері надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

Таким чином, відповідно до положень статті 19 Закону № 504, для розлученої жінки, що виховує дитину, підставою для надання додаткової відпустки є наявність статусу одинокої матері.

Законодавством України про працю не передбачено строку давності, після закінчення якого працівниця — одинока мати втрачала б право на додаткову соціальну відпустку, передбачену статтею 19 Закону № 504. Якщо одинока мати, яка працює і сама виховує дитину, не користувалася зазначеною соціальною відпусткою, вона має на неї право починаючи з 2004 року — тривалістю 7 календарних днів за кожен календарний рік до виповнення дитиною повноліття, а з 2010 року — тривалістю 10 календарних днів. Тому, якщо працівниця з якихось причин не скористалася цим правом і не використала цю відпустку за минулі роки, вона має право використати цю відпустку, а у разі звільнення (незалежно від підстав) роботодавець зобов’язаний виплатити такій працівниці компенсацію за всі невикористані дні відпусток.

Тлумачення поняття «одинока мати» надане у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 р. № 9. Згідно з пунктом 9 зазначеної вище постанови, одинокою матір’ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову, іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

Пункт 5 частини дванадцятої статті 10 Закону № 504 визначає одиноку матір (батька) як таких, які виховують дитину без батька (матері).

В Порядку надання відпустки при народженні дитини, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2021 р. № 693, у пункті 2 вказано, що термін одинока мати вживається в наступному значенні, а саме це «мати, у актовому записі про народження дитини якої відомості про чоловіка як батька дитини внесені в установленому порядку за її вказівкою; мати дитини, батько якої помер, відповідно до рішення суду позбавлений батьківських прав, визнаний безвісно відсутнім або оголошений померлим, якщо ця дитина не була усиновлена іншим чоловіком».

Підсумовуючи наведені вище визначення для визнання розлученої жінки одинокою матір’ю необхідною умовою є самостійне виховання дитини. Факт розлучення не надає автоматично статусу одинокої матері, водночас, як і сплата аліментів не свідчить про те, що батько бере участь у вихованні дитини (для такого статусу важлива саме відсутність участі батька у вихованні, а не лише участь в утриманні дитини).

У чинному законодавстві відсутній конкретний перелік документів, які можуть слугувати доказом того, що розлучена жінка виховує дитину самостійно (без батька).

Для жінки, яка виховує дитину без батька, документами для підтвердження права на отримання додатковою оплачуваної відпустки згідно статті 19 Закону № 504 можуть бути:

• копія свідоцтва про народження дитини;
• копія свідоцтва про розірвання шлюбу.

Офіційно складений, оформлений і засвідчений у встановленому порядку документ, в якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини. Зокрема, для прикладу, таким документом може бути:

• рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав;
• ухвала суду чи постанова слідчого про розшук відповідача в справі за позовом про стягнення аліментів;
• акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи будь-якою іншою комісією, утвореною на підприємстві, в установі, організації, або акт дослідження комітетом самоорганізації населення, у якому зі слів сусідів (за наявності їхніх підписів в акті) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини;
• довідка зі школи про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з учителями, не забирає дитину додому, не бере участі в батьківських зборах), тощо.

В колективному договорі сторони мають право встановити порядок створення і роботи відповідної комісії на підприємстві та підтвердження статусу одинокої матері (батька) і надання пільг і гарантій працівникам відповідно до законодавства і колективного договору.

Також підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників (стаття 9¹ КЗпП).

Вас може зацікавити
	Відеокурс «Відпустки працівникам, які мають дітей» Всі питання, що стосуються відпусток працівників з дітьми, зібрано у 6 уроків. Все чітко, зрозуміло та по полицям. Надаються всі необхідні зразки документів та схематичні презентації під кожен відеоурок. Навчання у зручний для вас час. Придбати відеокурс