Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Зміни в організації виробництва і праці включають:
раціоналізацію робочих місць, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадження передових методів, технологій тощо;
ліквідацію, реорганізацію або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Про внесення змін в організацію виробництва і праці видається наказ, у якому вказуються ці зміни.
Важливо пам’ятати, що скорочення обсягу продажу продукції не може бути визнано зміною в організації виробництва і праці, разом з тим наявність таких обставин може спричинити раціоналізацію робочих місць, що визнається зміною істотних умов праці (лист Мінсоцполітики від 13.04.2017 р. № 159/0/22-17).
Верховний Суд у постанові від 24.07.2020 р. у справі № 816/654/17 звернув увагу, що скорочення штату може бути встановлено шляхом порівняння штатних розписів юридичної особи до і після реорганізації. При цьому оптимізація системи державних органів чи структури окремого державного органу, унаслідок яких змінюється належність посади державної служби до певної категорії посад: основні посадові обов’язки, — є зміною істотних умов державної служби, що за змістом та юридичними наслідками не є тотожним скороченню штату або чисельності працівників.
Трансформація одного структурного підрозділу юридичної особи в інший без скорочення штату не є підставою для звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП. Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни роботодавця, а також у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП).
Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності і штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбулося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.
Рішення про «зміни в організації виробництва і праці» — це право роботодавця, оскільки мова йде про його свободу вибору при здійсненні внутрішньогосподарської діяльності підприємства, установи, організації, в тому числі при формуванні штатного розпису та внесенні до нього змін.
Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці (ч. 1 ст. 492 КЗпП).
До п. 1 ст. 40 КЗпП не застосовується ч. 3 ст. 32 КЗпП, щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці, яка у період дії воєнного стану зупинена згідно із Законом «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX: Про зміну істотних умов праці — систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших — працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці роботодавець пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи.
Важливо у ст. 492 КЗпП слово «одночасно» не означає, що така пропозиція має відбутися виключно один раз і тільки у день попередження про скорочення. Словосполучення «іншу роботу» означає «інші вакансії». При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи, працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється з урахуванням таких особливостей:
про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;
одночасно з попередженням про звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» суб’єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю;
державний службовець звільняється у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Визначальним критерієм для переважного права на залишення працівника на роботі є рівень кваліфікації та продуктивність праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається відповідно до ч. 2 ст. 42 КЗпП України.
Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням.
Працівник, з яким розірвано трудовий договір за п. 1 ст. 40 КЗпП України (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо роботодавець проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.