Хто має право на щорічну додаткову відпустку з ненормованим робочим днем та якої тривалості?
Відповідно до статті 76 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) щорічні додаткові відпустки надаються працівникам, зокрема за особливий характер праці.
Відпустка за роботу з ненормованим робочим днем — це різновид щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці.
Ненормований робочий день
Відповідно до статті 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Поняття робочого часу у чинному законодавстві не визначено, тому на практиці користуються визначеннями, наведеними, зокрема у трудовому праві.
Робочим часом вважається встановлений законом або на його підставі угодою сторін час, протягом якого працівники згідно з затвердженими правилами внутрішнього трудового розпорядку повинні виконувати за трудовим договором свої трудові обов’язки.
Тривалість робочого часу працівника обчислюється кількістю годин, які він має відпрацювати протягом певного календарного періоду.
Норма робочого часу визначається робочими днями, робочими тижнями тощо. Розподіл норми робочого часу протягом конкретного календарного періоду — це режим робочого часу. Режим робочого часу передбачає встановлення п’яти- чи шестиденного робочого тижня, визначення часу початку і кінця робочого дня, часу і тривалості обідньої перерви, встановлення тривалості та графіку чергування змін.
У законодавстві робочий час розділено на нормований і ненормований. Як зазначалось раніше, нормальна тривалість робочого часу в Україні складає — 40 годин на тиждень (ст. 50 КЗпП), у випадках коли не можливе нормування часу трудового процесу — то працівник працює ненормований робочий день.
Поняття «ненормований робочий день» у КЗпП не визначено.
Визначення терміну «ненормований робочий день» міститься у Рекомендаціях щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.10.1997 р. № 7.
Отже, ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу.
У разі потреби ця категорія працівників для своєчасного та належного виконання покладених на них обов’язків час від часу, за вказівкою роботодавця або без такої, виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною).
Ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності, може застосовуватись для керівників, спеціалістів і робітників, а саме:
- осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі;
- осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);
- осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.
Конкретний перелік посад із ненормованим робочим днем та конкретна тривалість додаткової відпустки по кожному виду робіт, професій та посад визначається у колективному договорі, а якщо його немає — зазначається у письмовому трудовому договорі.
Для того, щоб застосувати до певного працівника ненормований робочий час, потрібно його професію/посаду внести до переліку, визначеного в колективному договорі, угоді (у письмовому трудовому договорі) як таку, яка відноситься до робіт, професій і посад працівників із ненормованим робочим днем.
Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, за погодженням із галузевими профспілками, можуть затверджувати орієнтовні переліки робіт, професій і посад працівників із ненормованим робочим днем.
Підприємства приватного сектору самостійно визначають перелік посад (професій), для яких встановлюють ненормований робочий день і конкретну тривалість щорічної додаткової відпустки працівникам з ненормованим робочим днем.
Якщо на підприємстві немає колективного договору, але діє генеральна, галузева (міжгалузева) чи територіальна угода з профспілками, то положення цієї угоди про переліки посад із ненормованим робочим днем, діють безпосередньо та є обов’язковими.
Звертаємо увагу, що на працівників з ненормованим робочим днем поширюється встановлений на підприємстві, установі, організації режим робочого часу. У зв’язку з цим роботодавець не має права систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад встановлену тривалість робочого часу.
Отже, на підставі вищевикладеного, ненормований робочий день застосовується:
- для працівників, робота, професія/посада яких включено до переліку, визначеному в колективному договорі, угоді (письмовому трудовому договорі) як такі для яких встановлений ненормований робочий день;
- робота понад нормальну тривалість робочого часу для працівників з ненормованим робочим днем допускається, якщо в цьому виникає виробнича потреба.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про відпустки», ненормований робочий час компенсується додатковою відпусткою, адже працівникам з ненормованим робочим днем надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.
У ч. 2 ст. 9 Закону України «Про відпустки» визначені періоди, які входять до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки працівникам з ненормованим робочим днем.
Стосовно тривалості щорічної додаткової відпустки за роботу з ненормованим робочим днем, передбаченої колективним договором
Відпустка за роботу з ненормованим робочим днем може бути встановлена тривалістю до 7 календарних днів (п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про відпустки»).
У зв’язку з цим у колективному договорі може бути встановлена різна тривалість відпустки для працівників роботу, професію і посаду яких внесено до переліку, визначеному в колективному договорі: мінімально — 1 календарний день, максимально — 7 календарних днів.
|
Вас може зацікавити
|
Книга обліку
наказів з персоналу
|
Журнал
«КАДРОВИК.UA»
|
Книга обліку щорічних
і додаткових відпусток
| |
| |
Оксана Зайцева
Ласкаво просимо
Реклама
Реклама