Час відпочинку — це встановлений законодавством час, упродовж якого працівники вільні від виконання трудових обов’язків, і який вони можуть використовувати на власний розсуд.

Основними видами відпочинку є:

• перерви протягом робочого дня;
• щоденний відпочинок (перерви між робочими днями);
• щотижневі дні відпочинку;
• святкові й неробочі дні;
• відпустки.

Відповідно до законодавства працівникові протягом робочого дня може надаватися перерва для відпочинку й харчування тривалістю не більше 2 годин, яка не включається в робочий час. Вона має надаватися, як правило, через 4 години після початку робіт.

Працівники можуть використовувати час перерви на свій розсуд. На цей час вони можуть також відлучатися з місця роботи.

На тих роботах, де за умовами виробництва перерву встановити не можна, працівникові має бути надано можливість приймання їжі протягом робочого часу.