Індексація грошових доходів населення — це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1993 р. № 1283-XII).

Правила та механізм обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення встановлено Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та постановою Кабміну «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17.07.2003 р. № 1078 (далі — Порядок № 1078).

Проводити індексацію повинні підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичні особи, які використовують працю найманих працівників.

У ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» перелічені грошові доходи громадян, які підлягають індексації. Зокрема до них відноситься оплата праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

За загальним правилом для індексації заробітної плати необхідно знати два взаємопов’язаних елемента: базовий місяць та коефіцієнт індексації.

Базовий місяць — місяць підвищення тарифних ставок (окладів), у тому числі і для новоприйнятих працівників. Тобто на суму індексації не впливає місяць прийняття нового співробітника на раніше створену посаду.

Коефіцієнт індексації обчислюють на основі щомісячних індексів інфляції, які публікуються Держстатом. Розрахунок ведеться наростаючим підсумком до перевищення порогу індексації (103%). Коефіцієнт індексації починають розраховувати з місяця, наступного за базовим (п. 5 Порядку № 1078).

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100%. У разі коли особа працює / служить неповний робочий / службовий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу / кількості календарних днів у місяці, а виплачується пропорційно відпрацьованому / службовому часу (п. 4 Порядку № 1078).

Якщо відбувається підвищення окладу то значення індексу у місяці підвищення приймається за 1 або 100%, цей місяць тепер стає базовим і індексація в ньому не проводиться у разі, якщо сума підвищення окладу перевищить суму індексації.

Але якщо сума підвищення окладу менша, ніж сума індексації, яка була на момент підвищення, то сума індексації у базовому місяці зменшується на суму підвищення окладу. Різниця буде фіксованою індексацією, і нараховуватиметься до тих пір, доки оклад не зросте на суму, яка дорівнюватиме або перевищуватиме суму індексації (нової та фіксованої разом) у місяці підвищення.

У випадку коли підвищення окладів відбувається не з 1 числа місяця сума індексації визначається із розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу. Також такий підхід застосовується і у випадках, коли працівник з будь-яких причин не виконав встановлену норму робочого часу.

Статтею 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено перелік грошових доходів громадян, які не підлягають індексації.

Це стосується насамперед усіх виплат, порахованих, виходячи зі середньої зарплати, зокрема, не індексуються відпускні та лікарняних.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 р. № 2710-IX на 2023 рік, було зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Отже, у 2023 році роботодавці були звільнені від обов’язку індексації зарплати.

У 2024 році згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», роботодавці знову зобов’язані індексувати заробітну плату своїм працівникам з урахуванням рівня інфляції.

Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», зазначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Ось цей початок врахування індексів інфляції з січня 2024 року означає, що грудень 2023 року стає тим, що ми називаємо «базовим» місяцем для розрахунку індексації (лист Мінсоцполітики від 04.01.2024 р. № 2/0/214-24).

Згадаємо, що таке «базовий» місяць. У п. 5 Постанови № 1078 зазначено, що у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100%. Ось цей місяць підвищення окладів ми і вважаємо «базовим». В нього є і ще одна ознака: обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Тобто «базовим» місяцем нарахування індексації зарплати буде грудень 2023 року, оскільки нарахування індексації відновили з 1 січня 2024 року. Якщо ж у січні буде підвищено заробітну плату, то «базовим» місяцем вважатиметься січень 2024 року.

Заробітна плата підлягає індексації у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Із 1 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028 грн. Таким чином, індексацію слід нараховувати у межах вказаного показника.

Норми та гарантії в оплаті праці, встановлені у КЗпП та ст. 12 Закону України «Про оплату праці», є мінімальними державними гарантіями в оплаті праці.

По суті, індексація є складовою заробітної плати у частині додаткової заробітної плати, тому, невиконання роботодавцем обов’язку щодо індексації заробітної плати є недотриманням мінімальних гарантій в оплаті праці.

Працівник, у свою чергу, може звернутись до суду з позовом про стягнення належної йому суми індексації. Згідно зі ст. 233 КЗпП працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні,- у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Ця норма поширюється і на випадки стягнення індексації зарплати, яка є складовою зарплатних виплат працівника.

За не проведення індексації заробітної плати працівників передбачена відповідальність: фінансова — на підставі КЗпП, адміністративна — згідно з КУпАП та кримінальна — відповідно до ККУ.

Фінансові санкції за таке порушення застосовуються згідно з абзацом четвертим ч. 2 ст. 265 КЗпП (недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці). Штрафують за таке у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, чия зарплата не проіндексована.

Адміністративна відповідальність установлена ст. 41 КУпАП. Органи Держпраці не накладають штрафи за цією статтею, але у них є право складати протоколи про таке правопорушення. А розглядає такі справи виключно суд.

Кримінальна відповідальність передбачена ч. 1 ст. 175 ККУ за безпідставну невиплату зарплати (у т. ч. й індексації) більше ніж за один місяць, але тільки за наявності відповідного умислу в керівника підприємства.

Вас може зацікавити
	Журнал «КАДРОВИК.UA» Головний кадровий журнал України вже понад 20 років. Для організацій будь-яких форм власності від малих підприємств і ФОП до великих холдингових компаній. З додатковими сервісами для передплатників. А саме: Консультації по телефону та електронній пошті. Доступ до нормативно-правової бази. Зразки та шаблони документів у Word. Придбати видання

Наталія Палійчук