Звільнення — неприємність, що може трапитися з будь-ким, особливо важко, коли це в період війни та за ініціативи роботодавця. До процедури звільнення працівника є певні вимоги.

Якщо до війни Кодексом законів про працю України було заборонено звільнення працівника за ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності, або перебування у відпустці, то зараз ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин у період дії воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX допускає можливість роботодавця звільнити працівника у період тимчасової непрацездатності, у період перебування у відпустці (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у «лікарняному», або першим днем після відпустки.

Підстави звільнення працівника за ініціативою роботодавця визначені статтями 40, 41 КЗпП. Звільнення працівників за ініціативою роботодавця з підстав запровадження воєнного стану не допускається і може кваліфікуватися як грубе порушення законодавства про працю, за що статтею 172 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність.