Запровадження в Україні воєнного стану та неодноразове його продовження так чи інакше вплинуло на всі сфери життя, не виключенням стала й сфера пенсійного забезпечення, яка в сучасних умовах відіграє велику роль у соціальному житті суспільства.

Відповідно до чинного законодавства України передбачено різні види пенсій: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв’язку з втратою годувальника; пенсія за вислугу років, а також інші спеціальні пенсії.

Кожен з цих видів пенсій передбачає певні вимоги до віку особи, тривалості трудового стажу, особливого статусу, за наявності яких особа може звернутись органу Пенсійного фонду України за призначенням пенсії.

Найбільш поширеною серед громадян є пенсія за віком згідно з Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі — Закон № 1058). Право на таку пенсію мають жінки та чоловіки після досягнення відповідного пенсійного віку — 60 років та за умови наявності необхідного страхового стажу. Останній показник щороку зростає і якщо в 2022 мінімальний необхідний страховий стаж становив 29 років, в 2023 — 30, то в 2024 році — 31. Разом із цим, деякі категорії громадян мають право вийти на пенсію за віком раніше, до досягнення ними 60 років за умови наявності необхідного страхового стажу.

Як нам всім відомо, попри військовий стан органи ПФУ не припиняли роботу, з перших днів повномасштабного вторгнення здійснювали виконання діючих нормативно-правових актів в галузі пенсійного забезпечення, в тому числі й тих, які стосуються порядку призначення пенсій.

Відповідно до Закону № 1058, який регулює призначення пенсії за віком, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Разом із цим, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

В умовах воєнного стану були прийняті деякі нормативно-правові акти, які покращують пенсійне забезпечення громадян, наприклад, було прийнято Закон від 20.03.2023 р. № 2981-IX, яким внесені зміни до Закону № 1058 в частині, що стосується призначення пенсії особам, які проживають на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії (набрали чинності 15.04.2023).

Так, вказаними змінами передбачено, що зазначеним особам, тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, пенсія призначається незалежно від дати звернення. Тобто якщо людина звернулася із заявою про призначення пенсії за віком через півроку, рік або навіть більше, пенсія такій особі буде призначена з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

Відтак, на законодавчому рівні з урахуванням реалій сьогодення, бачимо, що було врегульовано питання призначення пенсії особам, які проживають на тимчасово окупованих територіях або в місцях бойових дій у зв’язку з тим, що такі громадяни не можуть нормально звернутися до органів Пенсійного фонду для оформлення пенсії.

Вказані зміни в законодавство безумовно сприяють забезпеченню реалізації громадянами права на пенсійне забезпечення в умовах воєнного стану.

Варто зазначити, що із запровадженням воєнного стану в Україні провідну роль в соціальному житті суспільства відіграв запроваджений ще з 01.04.2021 у застосуванні органами ПФУ принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення пенсії.

Запроваджена технологія передбачає, що із заявою про призначення (перерахунок) пенсії особа може звернутися до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України незалежно від місця проживання людини. Тобто існуюча технологія надала можливість людям, які вимушені були виїхати з територій, де ведуться бойові дії або територій, які тимчасово окуповані російською федерацією, вирішити питання щодо призначення та виплату пенсій в будь-якому територіальному органі Пенсійного фонду на підконтрольній Україні території. Принцип екстериторіальності дуже позитивно вплинув на ситуацію із призначенням пенсій в умовах війни.

Так само багато питань в сфері пенсійного забезпечення та, зокрема в питаннях призначення пенсій, вдалося вирішити через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, яким в умовах воєнного стану стали користуватися ще більше громадян. Тобто людям, які виїхали за кордон, забезпечена можливість звертатися за призначенням пенсій саме через веб-портал ПФУ.

Якщо говорити про випадки, коли пенсійний фонд відмовляє у призначенні пенсії, то найчастіше люди, які звертаються за призначенням пенсії, зіштовхуються з відмовами, які пов’язані:

з проблемами з трудовою книжкою: записи про прийняття на роботу чи звільнення містять виправлення, помилки; печатки підприємств, якими засвідчені записи не місять ідентифікаційного коду або нечитабельні тощо;

з тим, що уточнюючі довідки з місця роботи, які підтверджують стаж або пільговий стаж, не оформлені належним чином, чи видані на непідконтрольній території, або ж з тим, що заявником взагалі не надані уточнюючі документи, які підтверджують пільговий стаж роботи;

для колишніх жителів Автономної Республіки Крим та м. Севастополя також характерною є наразі відмова у призначенні пенсії у зв’язку з тим, що, починаючи з 24.02.2022 припинено будь-який документообіг та контакти між державними установами України та російською федерацією. Відтак, Пенсійний фонд України не може витребувати паперову пенсійну справу та довідку-атестат про припинення виплати пенсії на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. Раніше ж Пенсійний фонд України та Пенсійний фонд російської федерації обмінювалися документами, якими засвідчувалися тривалість трудового стажу та суми заробітку, зараз такий обмін неможливий.

Поруч з цим, сьогодні спостерігаємо тенденцію щодо відмови пенсійним фондом у зарахуванні трудового стажу, набутого в російській федерації у період з 01.01.1991 по 01.01.2023 або через те, що записи на титульній сторінці посвідчено відтиском печатки підприємства, яке знаходиться на території російської федерації.

Пенсійний фонд, відмовляючи у призначенні пенсії у таких випадках, посилається на те, що російська федерація з 01.01.2023 не є державою-учасницею Угоди про гарантії прав громадян держав — учасниць Співдружності Незалежності держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві, відтак дія вказаної угоди між Україною та російською федерацією припинилась внаслідок виходу з Угоди одного з підписантів, а саме російської федерації, з 01.01.2023.

Україна також вийшла з даної Угоди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» від 29.11.2022 р. № 1328 і остання припинила свою дію для України 19 червня 2023 року, у зв’язку з чим право на призначення пенсії в Україні втратять громадяни України, які набули стаж в інших, крім російської федерації, державах — учасницях СНД (Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан).

Варто відмітити, що КМУ подано в порядку законодавчої ініціативи для розгляду Верховною Радою України проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо пропорційного обчислення страхового стажу особам, які працювали за межами України» від 03.07.2023 р. № 9453, яким пропонується визначити, що періоди трудової діяльності з 01.01.1992 до дня набрання чинності даного закону зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні.

Крім того, вказаним проектом пропонується вирішення проблеми призначення, поновлення та продовження виплати пенсій громадянам України, які під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, і яким виплата пенсії проводиться лише за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення рф. Так, у разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Таким чином, як бачимо, на законодавчому рівні планується врегулювання питань щодо обчислення страхового стажу особам, які працювали за межами України, у зв’язку з денонсацією угод щодо пенсійного забезпечення з державами — учасницями Співдружності Незалежних Держав, тож сподіваємося на якнайшвидше прийняття вказаного законопроекту та набрання ним чинності, який буде мати вагомий влив на інтереси різних категорій пенсіонерів. Зазначений законопроект передусім спрямований на визначення особливостей діяльності пенсійної системи в умовах воєнного стану, надання підтримки та обліку осіб, постраждалих внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

Крім того, досить часто органи пенсійного фонду відмовляють людям у призначенні пільгових пенсій (наприклад, вчителям, працівникам охорони здоров’я, особам, які працювали за Списком № 1, Списком № 2) через застосування неактуального законодавства без урахування рішень Конституційного Суду України, яким визнані неконституційними певні норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі — Закон № 1788), якими збільшено вимоги до віку, з якого особа має право вийти на пенсію, та вимоги до кількості років стажу на певних роботах.

ПФУ можна зрозуміти, оскільки розглядаючи заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, посадові особи керуються нормами статей Закону № 1788 в чинній на сьогодні редакції, тому прийняти інакше рішення ніж відмовити у призначенні пенсії у них не має повноважень.

Тому дуже часто єдиним ефективним та надійним способом призначити особі її заслужену пенсію за віком є звернення до суду з позовом про визнання відмови Пенсійного фонду протиправною та зобов’язання призначити пенсію, зарахувавши весь трудовий стаж. У більшості випадків суд стає на захист пенсіонерів та визнає рішення пенсійного фонду про відмову у призначенні пенсії протиправною.

Зі звіту про роботу органів ПФУ за 9 місяців 2023 року, який опубліковано на офіційному сайті ПФУ, протягом 9 місяців 2023 року в судах відкрито 202 386 проваджень, у яких відповідачем або третьою особою є орган Пенсійного фонду України, з них 198,5 тис. — за позовами щодо пенсійного забезпечення. Найбільше позовів подано щодо призначення (перерахунку) пенсії військовослужбовцям — 139,3 тис., а також щодо призначення (перерахунку) та виплати пенсій ліквідаторам та потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС — 37,9 тис., щодо призначення та виплати пенсій за Законом № 1058, в тому числі пенсій на пільгових умовах — 6131, щодо поновлення виплат пенсій ВПО — 135 справ. При цьому, треба також врахувати, що на початок 2023 року у судах вже перебувало на розгляді ще 63 455 справ. Із вказаної кількості справи, за результатами розгляду їх судами першої інстанції було ухвалено 163 179 рішень про задоволення позовних вимог.

Таким чином, можна зробити висновок, що російське вторгнення та запровадження воєнного стану, який триває вже більше двох років, змінюють ситуацію в сфері пенсійного забезпечення, збільшується кількість випадків звернень до судів через неможливість вирішити питання щодо призначення пенсії у позасудовому порядку у зв’язку з обставинами, зумовленими військовою агресією російської федерації проти України та запровадженням в Україні з 24.02.2022 воєнного стану. Відтак, державні органи, суспільство мають реагувати на всі виклики у сфері пенсійного забезпечення та з урахуванням нових викликів ця сфера потребує постійного вдосконалення.

Особливості призначення пенсій в умовах воєнного стану

Пропозиції:

Рекомендувати Верховній Раді України якнайшвидше прийняти в цілому законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо пропорційного обчислення страхового стажу особам, які працювали за межами України» від 03.07.2023 р. № 9453, яким буде врегульоване питання пропорційного обчислення страхового стажу особам, які працювали за межами України, у зв’язку з денонсацією угод щодо пенсійного забезпечення з державами — учасницями Співдружності Незалежних Держав.

Рекомендувати Верховній Раді України:

• привести статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»–«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII у відповідність до рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII;
  
  
• привести положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII у відповідність до рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019 у справі за конституційними поданнями 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» та 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державну службу», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про статус народного депутата України», «Про дипломатичну службу», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про Кабінет Міністрів України», «Про прокуратуру», а також Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР.

Вас може зацікавити
	Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них розроблена у відповідності до типової форми № П-10, яку затверджено наказом Міністерства статистики України від 27 жовтня 1995 року № 277. ЇЇ ведення є обов’язковим на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності та у фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників. Придбати видання

Тетяна Голиця