Чи правомірні дії роботодавця, який вимагає написати заяви про надання відпусток на 90 днів, щоб «закрити» період відсутності працівника на роботі протягом року?

Внутрішньо переміщена особа або особа, що виїхала за кордон, має право взяти відпустку за власний рахунок (без збереження заробітної плати) терміном до 90 днів. Її можна взяти частинами, або одразу, але не більше, ніж 90 календарних днів упродовж дії воєнного стану.

В такій відпустці роботодавець не може відмовити працівнику, але слід зауважити, що перебування в такій відпустці не зараховується до стажу роботи та не дає права на щорічну основну відпустку.

Якщо є домовленість сторін, то така відпустка може надаватися і на більший термін, але до кінця воєнного стану.

Отже, роботодавець замість наполягання у написанні декількох заяв про надання відпусток тривалістю 90 календарних днів кожної, може надати безоплатну відпустку на період дії воєнного стану.

Вас може зацікавити
	Книга обліку щорічних і додаткових відпусток Книга обліку щорічних і додаткових відпусток працівників містить рекомендації щодо її ведення з метою якісного обліку та здійснення оперативного контролю наданих відпусток, а також задля використання її даних для підготовки квартальної і річної звітності. Придбати видання