Статтею 50 Закону України «Про освіту» установлено, що атестація педагогічних працівників — це система заходів, спрямованих на всебічне та комплексне оцінювання педагогічної діяльності педагогічних працівників.

За результатами атестації визначається відповідність педагогічного працівника займаній посаді, присвоюються або підтверджуються кваліфікаційні категорії, присвоюються педагогічні звання. Аналогічні норми передбачено статтею 48 Закону України «Про повну загальну середню освіту».

Посадові обов’язки педагогічних працівників виписані у статті 22 цього Закону, а також у статті 54 Закону «Про освіту».

Згідно з пунктом 19 Типових правил внутрішнього розпорядку для працівників державних навчально-виховних закладів, затверджених наказом МОН від 20.12.1993 р. № 455, коло обов’язків, що їх виконує кожний працівник за своєю посадою, визначається посадовими інструкціями, правилами внутрішнього розпорядку закладу освіти.

Згідно зі статтею 85 КЗпП України, посадові інструкції, як один з елементів норм праці, погоджується з виборним органом первинної профспілкової організації.

У листі Міносвіти молоді та спорту від 23.09.2011 р. № 1/9-727 наголошується, що підставою для зниження кваліфікаційної категорії може бути лише встановлене атестаційною комісією зниження працівником рівня професійної діяльності.

Згідно пунктом 1 розділу І Положення про атестацію педагогічних працівників, затвердженого наказом МОН від 9.09.2022 р. № 805, за результатами атестації педагогічного працівника встановлюється його відповідність або невідповідність займаній посаді та присвоюється (не присвоюється) кваліфікаційна категорія або підтверджується (не підтверджується) раніше присвоєна кваліфікаційна категорія та раніше присвоєне педагогічне звання.

Пунктом 5 розділу І Положення керівника закладу освіти наділено повноваженнями ініціювати позачергову атестацію педагогічного працівника, у разі зниження ним якості педагогічної діяльності. Тобто керівник повинен мати очевидні підстави, що якість педагогічної діяльності працівника знизилася.

Однак цим нормативним актом, як і іншими, не передбачено, якими конкретно можуть бути такі підстави.

Вимоги для присвоєння категорій передбачено у пункті 9 розділу І Положення, зокрема:

• кваліфікаційна категорія «спеціаліст» присвоюється педагогічному працівникові, який має освітній рівень фаховий молодший бакалавр (освітньо-кваліфікаційний рівень молодший спеціаліст), молодший бакалавр, бакалавр чи магістр (освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст);
  
  
• кваліфікаційна категорія «спеціаліст другої категорії» присвоюється педагогічному працівникові, який має освітній рівень молодший бакалавр (освітньо-кваліфікаційний рівень молодший спеціаліст), бакалавр чи магістр (освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст) (для працівників закладів дошкільної освіти також освітньо-професійний ступінь фаховий молодший бакалавр), стаж роботи на посадах педагогічних працівників не менше ніж три роки;
  
  
• кваліфікаційна категорія «спеціаліст першої категорії» присвоюється педагогічному працівникові, який має освітній рівень бакалавр, магістр (освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст) (для працівників закладів дошкільної освіти також освітньо-професійний ступінь фаховий молодший бакалавр або ступінь вищої освіти молодший бакалавр (освітньо-кваліфікаційний рівень молодший спеціаліст), стаж роботи на посадах педагогічних працівників не менше ніж п’ять років;
  
  
• кваліфікаційна категорія «спеціаліст вищої категорії» присвоюється педагогічному працівникові, який має освітній рівень магістр (освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст), стаж роботи на посадах педагогічних працівників не менше ніж сім років.

Згідно з пунктом 11 розділу   Положення наявність освітнього (освітньо-кваліфікаційного) рівня педагогічного працівника підтверджується відповідним документом про освіту.

Стаж роботи на посадах педагогічних працівників визначається відповідно до даних його особової справи, трудової книжки або інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи на посадах педагогічних працівників.

Визначення рівня професійної діяльності педагогічного працівника та його відповідності займаній посаді визначається колегіально-атестаційною комісією, у складі не менше п’яти осіб. Крім того, до роботи в складі атестаційної комісії включаються представники первинних або територіальних профспілкових організацій у кількості до 2 осіб включно (пункт 2 розділу ІІ Положення). Атестаційна комісія є повноважною за умови присутності на її засіданні не менше двох третин від її складу.

Рішення атестаційної комісії приймають шляхом голосування простою більшістю голосів. У разі рівного розподілу голосів «за» і «проти» атестаційна комісія приймає рішення в інтересах педагогічного працівника, який атестується (пункт 4 розділу І).

Повноваження атестаційних комісій відповідних рівнів виписано у пунктах 7–9 розділу ІІ Положення. Це зокрема: розгляд документів, поданих педагогічними працівниками, встановлення їх відповідність вимогам законодавства та вжиття заходів щодо перевірки за потреби їх достовірності; прийняття рішення про відповідність (невідповідність) педагогічних працівників займаним посадам; присвоєння (підтвердження) кваліфікаційних категорій і педагогічних звань або про відмову в такому присвоєнні (підтвердженні). Атестаційні комісії II та ІІІ рівнів наділені ще повноваженнями розгляду апеляцій на рішення атестаційних комісій нижчих рівнів.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Положення атестаційна комісія розглядає документи педагогічних працівників, які атестуються, за потреби перевіряє їх достовірність, встановлює дотримання вимог пунктів 8, 9 розділу I цього Положення (стосовно підвищення кваліфікації та дотримання вимог щодо присвоєння (підтвердження) кваліфікаційних категорій). Атестаційна комісія оцінює професійні компетентності педагогічного працівника з урахуванням його посадових обов’язків.

Для належного оцінювання професійних компетентностей педагогічного працівника атестаційна комісія може прийняти рішення про вивчення практичного досвіду його роботи. У такому випадку атестаційна комісія має визначити зі складу членів атестаційної комісії членів, які аналізуватимуть практичний досвід роботи педагогічного працівника, а також затвердити графік заходів з його проведення.

Атестаційна комісія може запросити педагогічного працівника на своє засідання у разі виникнення до нього питань, зокрема пов’язаних з поданими ним документами (пункт 8 розділу ІІІ).

Педагогічний працівник може бути присутнім на засіданні атестаційної комісії під час розгляду питань, що стосуються його атестації (пункт 9 розділу ІІІ).

Тобто присутність педагогічного працівника під час його атестації не є обов’язковою. Однак якщо йдеться про наміри відмови у підтвердженні кваліфікаційної категорії нижче попереднього рівня, його присутність є доцільною та необхідною.

Пунктом 17 розділу І Положення заборонено створення перешкод для проходження педагогічним працівником атестації, необґрунтовану відмову у присвоєнні (підтвердженні) кваліфікаційної категорії, педагогічного звання.

Тож саме на членів атестаційної комісії покладається відповідальність за об’єктивну оцінку професійної діяльності педагогічного працівника та присвоєння йому відповідної кваліфікаційної категорії залежно від результатів діяльності.

Згідно з пунктом 6 розділу ІІІ Положення у разі незгоди педагогічного працівника з рішенням атестаційної комісії вищого рівня щодо розгляду апеляційної заяви, він має право оскаржити таке рішення до суду в установленому законодавством порядку.

Вас може зацікавити
	Послуга «Посадова інструкція на замовлення» Правильно складена посадова інструкція це — цінний кадровий документ, що визначає вимоги до працівника та об’єктивно оцінює виконання працівником своїх посадових обов’язків. Вартість складання інструкції від 300 грн. Придбати послугу