Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07.02.2024 р. у справі № 279/6/24 (провадження № 2-а/279/10/24) щодо накладення адміністративного стягнення після спливу двох місяців з дня вчинення та виявлення правопорушення

Обставини справи. 08.12.2023 тимчасово виконуючим обов’язки начальника Коростенського РТЦК та СП м. Коростеня підполковником Савчук І. М. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № 1/144 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та накладання стягнення у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400,00 грн. за те, що він не прибув 11.08.2023 до Коростенського РТЦК та СП, про поважні причини неприбуття не повідомив, чим порушив вимоги ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» під час дії особливого періоду.

Обґрунтування Суду. Згідно з п. 7 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Отже, оскільки на час ухвалення оскаржуваної постанови спливли строки притягнення до адміністративної відповідальності, встановлені ч. 1 ст. 38 КУпАП, то відповідачем протиправно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

З урахуванням наведеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки вимога про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення задоволенню не підлягає, оскільки суд розглядаючи спір у порядку адміністративного судочинства не вправі перебирати на себе повноваження з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції відповідного органу та виносити одну з постанов, визначених статтею 284 КУпАП замість вказаного суб’єкта владних повноважень, що виключатиме втручання суду у дискреційні повноваження останнього. Такий висновок зробив Верховний суд в постанові від 16.07.2018 у справі № 214/2517/17.

Постанова П’ятого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2024 р. у справі № 523/18383/23 щодо притягнення до відповідальності за неповідомлення про зміну даних

Обставини справи. 03.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Одеси із заявою за № 116, в якій просив видати військовий квиток у зв’язку із досягненням 27-річного віку, повідомив про зміну облікових даних із наданням відповідних документів.

За результатом опрацювання заяви та представлених заявником матеріалів, їх перевірки та опитування заявника, 03.10.2023 року головним спеціалістом ВВО і БССЗ Суворовського РТЦК та СП м. Одеси Самоляк Л. О. складено протокол за № 425 про вчинення ОСОБА_1 (військове звання солдат запасу), ІНФОРМАЦІЯ_1, адміністративного правопорушення, відповідальність за яке настає за частиною 2 статті 210 КУпАП.

Зазначеним протоколом зафіксовано порушення позивачем вимог частини 5 статті 33 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних та резервістів» від 30.12.2022 року № 1487 (пп. 8 п. 1 Додатку № 2), що виразилось у порушенні правил військового обліку в особливий період, а саме не повідомленні про зміну сімейного стану (одруження, розірвання шлюбу, одруження), народження дитини та здобуття кваліфікації бакалавра і магістра.

Обґрунтування Суду. Адміністративне стягнення накладено на позивача 13.10.2023, тобто в межах двох місяців з дня виявлення 03.10.2023 правопорушення і в межах строків, передбачених статтею 38 КУпАП. Разом з цим, апеляційний суд враховує, що оспорюване правопорушення пов’язано із не виконанням позивачем правил військового обліку та наявністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 210 КУпАП. Обставини правопорушення належним чином зафіксовано як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і в описовій частині оспорюваної постанови. Зокрема, у цих матеріалах наводяться норми законодавства, недотримання яких призвело до адміністративного правопорушення та відповідні наслідки у виді відповідальності за частиною 2 статті 210 КУпАП. Позивачу достеменно відомі обставини справи та підстави виникнення цих правовідносин.

Отже, на переконання апеляційного суду, посилання у постановочній частині оспорюваного рішення відповідача на статтю 210-1 КУпАП є суто технічною помилкою, яка не створює безумовних підстав для скасування постанови відповідача. Одночасно з наведеним слід враховувати, що ця технічна описка на міру відповідальності не вплинула та адміністративне стягнення до позивача застосовано з урахуванням встановлених обставин про порушення правил військового обліку, встановлення наявності в діях позивача складу правопорушення за частиною 2 статті 210 КУпАП та в межах санкції, передбаченої частиною 2 статті 210 КУпАП.

Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 12.02.2024 р. у справі № 468/50/24 (провадження № 2-а/468/12/24) щодо надсилання повідомлень через месенджер Вайбер від ТЦК та СП

Обставини справи. 24.01.2024 від відповідача Баштанського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову, оскільки позивач на виклик за повісткою на 23.11.2023 не з’явився, причин свого неприбуття не повідомив. ОСОБА_1 не повідомляв про місце свого перебування та лише 14.11.2023 до РТЦК та СП надійшло повідомлення з його попереднього місця роботи про те, що він звільнений. Копія складеного відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення була направлена позивачу за місцем його нинішньої роботи. 28.11.2023 відповідачу надійшло підтвердження про вручення позивачу копії протоколу. На розгляд справи 05.12.2023 позивач не з’явився, у зв’язку з чим справа була розглянута за його відсутності. При цьому позивач за вказаним в тексті позовної заяви його номером телефону через месенджер Вайбер отримав повідомлення про необхідність явки до РТЦК та СП, аналогічно його повідомляли про розгляд справи на 05.12.2023.

Обґрунтування Суду. Що ж стосується наданих відповідачем скрінів повідомлень у мобільному додатку, відповідно до яких на вказаний у тексті позову ОСОБА_1 номер мобільного телефону направлялись повідомлення про час та місце розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, то аналогічно як і з врученням повісток військовозобов’язаним, ст. 277-2 КУпАП передбачає повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, повісткою, яка має бути врученою особі, натомість направлення повідомлення в месенджері не прирівнюється законом до вручення повістки, по-третє, суду не надані докази того, що сам ОСОБА_1 заявив такий номер телефону як спосіб офіційної його комунікації з РТЦК та СП.

За комплексу вказаного вище позивач належним чином не був повідомлений про час та місце розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, тобто був обмежений в праві брати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно нього, що відповідно до процитованих вище висновків Верховного Суду є безумовною підставою для скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки при такому розгляді без доказів належного повідомлення особи порушуються положення ст. 268, 278 КУпАП та ч. 2 ст. 2 КАС України.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.02.2024 р. у справі № 202/21412/23 (провадження № 2-а/202/34/2024) щодо виїзду з місця проживання у воєнний час без дозволу керівника ТЦК та СП

Обставини справи. У постанові зазначено, що ОСОБА_1, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 210-1 КУпАП, а саме, будучи зареєстрованим та фактично проживаючим у м. Дніпрі, перебував у місті Чернівці без дозволу керівника ТЦК та СП, в котрому перебуває на військовому обліку, на виїзд з місця проживання у воєнний час.

Обґрунтування Суду. Згідно ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце перебування — житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання — житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об’єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

Аналіз зазначених законодавчих норм свідчить про те, що ч. 4 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу» встановлює заборону у воєнний час виїзду призовників, військовозобов’язаних та резервістів без дозволу керівника відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з місця проживання саме в розумінні зміни місця проживання.

Таким чином, законодавством встановлено заборону на зміну місця проживання без дозволу керівника ТЦК та СП, а не заборону на пересування територією України.

Належних і допустимих доказів того, що позивач ОСОБА_1, приїхавши до Чернівецької області, змінив своє постійне місце проживання, на що не мав дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, відповідачем до суду першої інстанції не надано.

Як встановлено, ОСОБА_1 перебував у м. Чернівці у робочому відрядженні. Проте відповідач на це питання не звернув уваги.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14.02.2024 р. у справі № 727/606/24 (провадження № 2-а/727/15/24) щодо строків притягнення до відповідальності

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваною постановою про адміністративне правопорушення серії ЧМТЦК № 15 від 08.01.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП у зв’язку з його неявкою 16.01.2023 року до Чернівецького МТЦК та СП за викликом.

Враховуючи те, що сам відповідач безпосередньо здійснював виклик ОСОБА_1 на 09 год. 00 хв. 16 січня 2023 року, а позивач не з’явився за вказаним викликом до Чернівецького МТЦК та СП, у зв’язку з чим відповідач був безпосередньо обізнаний про таку неявку, то 16 січня 2023 року є датою вчинення адміністративного правопорушення та датою його виявлення.

Між тим, оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення ЧМТЦК № 15 була складена 08 січня 2024 року, тобто поза межами строку накладення адміністративного стягнення встановленого ч. 1 ст. 38 КУпАП.

Наведений висновок узгоджуються з висновком Верховного Суду, зробленим в постанові від 17.07.2019 року в справі № 601/952/16.

Наведені вище обставини є підставою для визнання протиправною постанови про накладення адміністративного стягнення ЧМТЦК № 15 від 08 січня 2024 року, винесеної начальником Чернівецького МТЦК та СП Бриль О. В. відносно ОСОБА_1 у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та її скасування, у зв’язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вас може зацікавити
	Аудит з питань військового обліку Комплексний аналіз кадрової документації та перевірка її відповідності вимогам щодо порядку ведення військового обліку. У послугу входить: перевірка наявності, заповнення та ведення всіх кадрових документів із військового обліку; проведення аудиту з виїздом на підприємство та без; звіт за результатами перевірки. Отримати послугу

Вікторія Поліщук