У період дії воєнного стану роботодавець може обмежити тривалість щорічної основної відпустки, тобто надати лише 24 календарні дні за поточний робочий рік. Решту невикористаних днів працівник може отримати після припинення або скасування воєнного стану. Чи може працівник отримати компенсацію за ці невикористані дні ще під час воєнного стану?

Право роботодавця в частині обмеження тривалості щорічної основної відпустки під час воєнного стану передбачено в ч. 1 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX (далі — Закон № 2136):

У період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік.

Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати.

Тобто під час воєнного стану роботодавець може обмежувати тривалість щорічної основної відпустки, надаючи працівнику не більше ніж 24 календарні дні для відпочинку за поточний робочий рік. Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить понад 24 календарні дні, надання невикористаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переносять на період після припинення або скасування воєнного стану.

А з 24.12.2023 в роботодавця також з’явилося право за власним рішенням надавати працівнику невикористані дні щорічної основної відпустки у формі відпустки без збереження заробітної плати.

Тобто формулювання абз. 2 ч. 1 ст. 12 Закону № 2136 передбачає лише рішення роботодавця про заміну невикористаних днів щорічної відпустки, які за загальними правилами підлягають оплаті, відпусткою без збереження заробітної плати.

Водночас про бажання працівника не йдеться.

Разом із тим є ч. 5 ст. 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504), яка передбачає таке:

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Закон № 2136 не обмежив дію безпосередньо цієї норми на період воєнного стану. Тому вона є чинною, а отже право працівника на отримання компенсації за невикористані дні щорічної відпустки під час воєнного стану не скасовано.

Саме тому на цей час роботодавцям, які користуються можливістю обмежувати тривалість щорічної основної відпустки на підставі ч. 1 ст. 12 Закону № 2136, варто пам’ятати про те, що заміна невикористаних днів такої відпустки відпусткою без збереження заробітної плати суперечитиме ч. 5 ст. 24 Закону № 504. Не виключено, що згодом це призведе до судових позовів із боку працівників, які вимагатимуть від роботодавців виплати саме компенсації.

Тож доцільніше для роботодавців у подібних ситуаціях ухвалювати рішення не про надання відпустки без збереження зарплати, а про виплату компенсації відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону № 504. Безперечно, ідеться про ситуацію, коли працівник не заперечує проти того, щоб йому виплатили компенсацію, а не відправили у відпустку без збереження зарплати.

Вас може зацікавити
	Книга обліку щорічних і додаткових відпусток Книга обліку щорічних і додаткових відпусток працівників містить рекомендації щодо її ведення з метою якісного обліку та здійснення оперативного контролю наданих відпусток, а також задля використання її даних для підготовки квартальної і річної звітності. Придбати видання

Інна Журавська