Коли працівник не вийшов на роботу, керівник може оцінити цей факт як прогул. Наслідком порушення трудової дисципліни є накладення догани або навіть звільнення на підставі ч. 1 ст. 147 КЗпП. У зв’язку з цим постає питання поважності причин пропуску.

У цьому контексті може бути корисною справа № 309/399/22, у якій особа, не погодилася з причиною звільнення і звернулася до суду з позовом про скасування відповідного наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Вимоги позивачка аргументувала тим, що не з’явилася на роботі (що і стало причиною наступного звільнення) через погіршення стану здоров’я. Оскільки вона не змогла відразу відкрити лікарняний, то звернулася до лікаря, який надав їй довідку із зазначенням її клінічного діагнозу. Пізніше лікарняний лист усе ж було відкрито і хворобу жінка пов’язала із симптомами, які мали місце в день відсутності на роботі. Вона стверджувала, що вже тоді перебувала у стані тимчасової непрацездатності.

Перша інстанція у задоволенні позову відмовила. Але апеляція стала на бік працівника. Крапку у спорі поставив Касаційний цивільний суд ВС.

Високі судді звернули увагу на те, що копії медичної картки амбулаторного хворого та виписки про огляд лікаря-невролога (на які посилалася позивачка) не містять печатки лікувально-профілактичного закладу та в них не зазначений час проведеної консультації. Надані позивачкою документи не підтверджують тимчасову втрату нею працездатності (та відповідно поважність причин відсутності на роботі), а лише констатують факт звернення до медичного закладу.

Водночас, у справі містився висновок бюро судово-медичної експертизи, що встановлений особі діагноз не впливав у дати пропуску роботи на її працездатність і вона могла виконувати свої трудові обов’язки. Але суд апеляційної інстанції чомусь не навів мотивів його відхилення. Також у Верховному Суді взяли до уваги, що згідно з розділом 1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян (наказ Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001 р. № 455) тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. При цьому видача інших документів про тимчасову непрацездатність прямо забороняється, крім виняткових і вичерпних випадків.

Єдиним документом, який позивачка надала на підтвердження поважності причин відсутності на роботі була копія огляду невролога, який навіть не містив печатки медичної установи. Але суд апеляційної інстанції не встановив, що згідно із вказаним документом позивачка не могла виконувати трудові обов’язки за станом здоров’я, не з’ясував період перебування на консультації та можливість прибути на робоче місце до або після відвідування лікаря, у зв’язку з чим зробив помилковий висновок про поважність причин відсутності позивачки на роботі протягом усього дня.

Також у КЦС нагадали свої попередні висновки з цього питання (постанови від 18.05.2020 у справі № 761/14798/17 та від 19.03.2021 у справі № 202/7726/19).

Зрештою у ВС задовольнили касаційну скаргу, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Отже погане самопочуття, хоча і засвідчене довідкою від лікаря, але не оформлене лікарняним, не може свідчити про тимчасову втрату працездатності. І відсутність на роботі за станом здоров’я в такому випадку може бути кваліфіковано як прогул з відповідними правовими наслідками аж до звільнення. Відповідно, у подібних справах першочерговим завданням стає отримання максимально повної інформації. За потреби особі або її адвокату необхідно запитати документацію щодо звернення за медичною допомогою.

Вас може зацікавити
	Книга обліку наказів з персоналу Книга обліку наказів з персоналу розроблена з урахуванням рекомендацій Міністерства праці та соціальної політики України і практичної діяльності кадрових служб. Містить 5 граф і зазвичай застосовується на підприємствах, оскільки є достатньою для збереження усієї необхідної інформації, з рекомендаціями щодо ведення і заповнення. Придбати видання

Валерія Шкварко