Коли та за яких умов застосовується поняття «форс-мажорні обставини» у трудових відносинах:
форс-мажорні обставини звільняють від відповідальності, але зобов’язання залишається;
звільнення працівників у зв’язку з існування форс-мажорних обставин не передбачено в Україні;
закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» відкрито не звільняє роботодавців від відповідальності;
розрахунок з працівником під час звільнення. Потрібно доказувати, що існують обставини, які унеможливлюють виконання статті 117 КЗпП України;
роботодавець може вести у спрощеному режимі кадрову документацію, якщо він перебуває під окупацією, блокуванні або у зоні бойових дій;
звільнень не існує у зв’язку з дією форс-мажорних обставин. Однак, якщо працівник перебуває в зоні бойових дій, під окупацією чи в блокуванні може розірвати трудовий договір без дотримання строків, про які згадка у статті 38 КЗПП України.
Статтею 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, відповідно, ніби, і можуть виключати відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.
Позиція Верховного Суду щодо застосування форс-мажору у трудових відносинах до 24.02.2022 року, яка зводиться до наступного: якщо у трудових відносинах між працівником та роботодавцем існують обставини, які роботодавець не міг передбачити чи відвернути, та у період існування яких роботодавець об’єктивно, з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати зобов’язання передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), у тому числі щодо своїх працівників, то вимоги працівника про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку задоволенню не підлягають.
Схожих за своїм змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 28 березня 2019 року у справі № 243/9539/17, від 24 жовтня 2019 року у справі № 243/9532/17, від 21 грудня 2019 року у справі № 243/10489/17-ц та Верховний Суд України у постановах: від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2159цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року, у справі № 6-383цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16.
Огляд судової практики
Невиплата працівнику заробітної плати у липні та серпні 2014 року у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, відбулася не з вини роботодавця, а в силу обставин непереборної сили, пов’язаних із проведенням АТО на території Донецької області. Оскільки вина роботодавця є обов’язковою умовою для застосування ст. 117 КЗпП України, немає підстав для покладення на відповідача обов’язку із виплати середнього заробітку за час розрахунку при звільненні (рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 09.02.2023 р. у справі № 629/1850/22).
Обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування — обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо. Отже, суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням установлених обставин справи та наявних у справі доказів». Відповідачем у справі не надано належних та допустимих доказів на підтвердження настання обставини непереборної сили (форс-мажору) у ДП «Завод 410 ЦА» на дату звільнення позивача з роботи як підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання обов’язку, визначеного ст. 116 КЗпП України, а тому суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України (рішення Солом’янського районного суду міста Києва від 28.09.2023 р. у справі № 760/12515/23 (провадження 2/760/8115/23).
Єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань — це сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні (рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 01.02.2023 р. у справі № 397/660/22).
Обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема, висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування — обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо (статті 82 ЦПК України). Отже, суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням встановлених обставин справи та наявних доказів. Роботодавцю необхідно довести настання обставин непереборної сили, які б свідчили про відсутність вини підприємства у затримці виплат позивачу, які належать йому при звільненні, у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України (постанова Житомирського апеляційного суду від 07.02.2023 р. у справі № 296/5839/22).
Вас може зацікавити
Авторський дистанційний курс підвищення кваліфікації кадровиків від Вікторії Ліпчанської. Вищий рівень
Курс передбачає всебічний розгляд питань кадрового законодавства: від укладання трудового договору до його розірвання. За результатами успішного проходження навчання: Свідоцтво державного зразка! Термін навчання — 3 місяці. Протягом всього періоду навчання всі учасники можуть ставити запитання, які виникають у них під час опанування лекційного матеріалу або під час професійної діяльності.
Ласкаво просимо
Реклама
Реклама