Одним із можливих форматів побудови трудових відносин в умовах воєнного часу є дистанційна робота. Це така форма організації праці, за якої працівник виконує роботу поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за своїм вибором та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Умовами запровадження дистанційної праці є:

1) специфіка виконання роботи працівником передбачає можливість її здійснення віддалено, за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій,

2) волевиявлення працівника і роботодавця спрямовані на запровадження дистанційної роботи;

3) у працівника чи роботодавця є технічні можливості для запровадження дистанційної роботи.

Основною умовою запровадження дистанційної роботи є наявність технічних можливостей її виконувати.

Тобто, роботодавець повинен запропонувати працівникові такі умови, що передбачають доступ до ресурсів роботодавця, які необхідні для виконання трудової функції. У тих випадках, коли роботодавець не може встановити належні умови для виконання роботи дистанційно, або немає технічної можливості її виконувати, тоді така робота не може бути запропонована працівнику.

Пропозиція застосування дистанційної роботи може виходити як від працівника так і від роботодавця.

В умовах воєнного стану запровадження дистанційної роботи може здійснюватися і розпорядженням роботодавця без попередження про це за два місяці, як це передбачено ст. 32 КЗпП України. Єдиною умовою є повідомлення працівника про таке розпорядження до запровадження дистанційної роботи.

Законодавство не містить заборони щодо виконання дистанційної роботи за кордоном. Тому відповідно у випадку, коли працівник у зв’язку з небезпекою для життя і здоров’я під час дії воєнного стану виїхав за межі країни і має технічну можливість виконання трудових функцій дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, йому здійснюється виплата заробітної плати відповідно до умов, встановлених у трудовому договорі, за фактично виконану роботу (відпрацьований час).

Загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 КЗпП України, а працівнику, який виконує дистанційну роботу, гарантується період вільного часу для відпочинку (період відключення), під час якого працівник може переривати будь-який інформаційно-телекомунікаційний зв’язок з власником або уповноваженим ним органом, і це не вважається порушенням умов трудового договору або трудової дисципліни. Період вільного часу для відпочинку визначається у трудовому договорі про дистанційну роботу.

У табелі обліку відображається фактично відпрацьований працівником час.

Заробітна плата нараховується працівникові на умовах, визначених у трудовому договорі.

Наголошуємо, що переведення на дистанційну роботу не змінює умов оплати праці працівника.

Вас може зацікавити
	Посібник «Все про дії персоналу підприємства під час відключення електроенергії» Через перебоїв з постачанням електроенергії, відключення зв’язку, світла в цілих областях, районах, містах та селищах країни багато підприємств недієздатні функціонувати в ефективному режимі, тож зупиняються виробничі лінії, перериваються процесні ланцюги, порушуються технологічні цикли, колектив залишається без можливості виконувати поставлені завдання. На всі питання, як діяти персоналу, відповіді у посібнику. Придбати видання